Немов прочитавши думки, Голден з’явився в дверях, з формованим алюмінієвий кейсом, під рукою. Знизу кейса були розташовані електромагнітні пластини. Особистий рундучок, розрахований лежати навіть при високому прискоренні. Пракс такі раніше бачив але ніколи подібного не потребував. Донедавна гравітація для нього була постійною.
- Кептн, - пілот підняв руку у рудиментарному салюті, - все добре?
- Просто переношу дещо у свою каюту, - відповів Джим. Напруженість в його голосі була безпомилковою. Ботанік раптово відчув, що втрутився у щось дуже особисте, але ні Алекс, ні Голден не подавали жодних знаків. Голден заспішив собі далі по коридору. Коли він відійшов досить далеко, пілот зітхнув.
- Проблеми? – запитав Пракс.
- Йо. Не парся. Це не тебе стосуєси. Воно не допіру заварилоси.
- Пробач.
- Мало статиси. Ліпше вже коби рішилоси так або так, - але острах у голосі звучав дуже чітко. Пракс навіть відчув якесь співчуття до чоловіка. Настінний термінал тренькнув і заговорив голосом механіка.
- А зараз як?
Алекс витяг термінал ближче, шарнірний маніпулятор згинався і скручувався складними суглобами, потім тримаючи каву однією рукою, кінчиками пальців іншої почав тицяти в екран.
Екран блимнув, потік даних перетворився на графіки і таблиці в реальному часі.
- Десіть відсотків, - сказав Алекс, - ні, дванайціть. Підоймаєси. Що с знайшов?
- Ущільнення тріснуло, - відповів Бертон, - бач який ти, блядь, розумник. Що ще в нас там?
Алекс понатискав термінал і Голден знову з’явився. Цього разу без валізки.
- Порт сенсорної решітки отримав влучання. Схоже що випалено декілька проводів, - повідомив пілот.
- Добре. Давай-но замінимо цих поганців.
- Або давайте щось придумаємо аби не повзати ззовні судна при прискоренні, - втрутився капітан.
- Я зроблю це, кепе, - відказав Амос, - навіть крізь поганенький динамік настінного терміналу голос механіка звучав з глибокою образою.
- Раз спорснеш і вихлоп тебе на атоми розбере. Давайте залишимо це для техніків з Тихо. Алексе, що в нас ще?
- Глюк пам’яті навігаційної системи. Можливо підплавлена мережа неправильно відновилася, - відповів пілот. – Вантажний відсік все ще у вакуумі. Радіоантени без жодної причини глухі мов тетері. Ручні термінали не працюють. І один з медичних блоків видає помилку. Тож краще не хворіти.
Голден підійшов до каво машини і розмовляючи через плече обирав напій. На його чашці теж було написано «Тачі». Праксові відразу дійшло що вони зробили. Лиш міркував ким чи чим було Тачі.
- У вантажному відсіку потрібен реактивний ранець?
- Не знаю, - відповів Камаль, - дай сі гляну.
Джим із зітханням узяв свою чашку з кавою і погладив поліровану металеву пластину, немов котеня. Пракс раптово прочистив горло.
- Пробачте, - сказав він, - капітане Голдене? Я собі подумав чи радіо вже полагодили, або є можливість скористатися вузьким променем? Чи є можливість мені трохи скористатися зв’язком?
- Ми типу намагаємося бути непомітними, - відповів капітан, - що ти хочеш відправити?
- Меті потрібно дещо пошукати, - відповів вчений, - дані які ми отримали на Ґанімеді з місця звідки узято Мей. Там було зображення жінки яка була з ними. І якби я міг знайти що сталося з доктором Стріклендом… Я ж був в закритій системі з дня її викрадення. Навіть якщо це бази даних суспільного користування, з них можна почати.
- Чи посидіти і помаринуватися, поки ми дійдемо до Тихо, - відповів Джим, - ну нехай. Я попрошу Наомі створити тобі обліковий запис з доступом до мережі «Росі». Я не знаю чи буде щось в файлах АЗП, але ти можеш і їх перевірити.
- Справді?
- Звісно. У них дуже пристойна база розпізнавання облич. Це внутрішня мережа, захищена, тож аби створити запит потрібен хтось з нас.
- А це безпечно? Я не хочу вас вплутувати в проблеми з АЗП.
Голденова посмішка була теплою і щирою.
- Про це ти точно не турбуйся, - і повернувшись до Алекса запитав, - ну що там?
- Схоже що вантажний люк не герметичний, ну це ми й так знаємо. В нас, певно поцілили, зробивши дірку. Є ж відео…чекай…
Джим посунувся, аби дивитись через Камалеве плече. Пракс ще ковтнув їжі і теж піддався цікавості.
Зображення вантажного відсіку не більше його долоні з’явилося в куті екрану. Більшість вантажу була на електромагнітних палетах, які прилипли до пластин біля широкого люку. Проте деякі з них були розбиті, придавлені гравітацією прискорення до підлоги. В кутку товста секція металу була увігнута всередину, яскравий метал показав де увігнулися внутрішні шари. Крізь дірку були видні зірки.