«Антифашистська» риторика та гра на «єврейському питанні» були ключовими інструментами у підготовці Януковича до президентських виборів 2015 року[453]. Маніпуляція антифашизмом була органічно пов’язана із поверненням до радянської пропаганди і міфів про «Велику Вітчизняну війну» та копіюванням російського сценарію святкування Дня перемоги над нацизмом. Перші спроби розпалити конфлікт були пов’язані з присутністю російських націоналістів із георгіївськими стрічками на урочистостях у Львові 9 травня 2011 року, що завершилися їхніми зіткненнями з українськими націоналістами та вогнепальним пораненням прихильника партії «Свобода»[454].
У травні 2013 року секретар РНБО Андрій Клюєв, ідеологічно керований російськими політтехнологами, організував антифашистські мітинги по всій Україні[455]. Мітинги проти «фашистів» та «екстремістів» під гаслами на кшталт «Фашизм не пройде!», «Стоп екстремізму!», «Стоп Майдану!» тривали як до, так і під час Революції гідності[456]. Президент Янукович і прем’єр-міністр Азаров використовували мову, подібну до путінської, описуючи протестувальників як «нацистів, екстремістів і злочинців»[457].
Про небезпеку розпалювання штучного «антифашизму» та поширення безпідставних тверджень про антисемітизм йшлося у заяві всеукраїнської Асоціації єврейських організацій і громад (Вааду) та Конгресу національних громад України. Вони характеризували цю стратегію як штучне розмежування суспільства та радикалізацію обох сторін задля відвернення уваги суспільства від опозиційних мітингів. У цей час влада змушувала державних службовців брати участь в «антифашистських» акціях, а студентам і пенсіонерам за присутність на них платили по 50 гривень[458]. «Антифашистські» демонстрації було спрямовано винятково на дискредитацію політичної опозиції «шляхом нав’язування громадськості асоціативних зв’язків між історичним фашизмом, партією Всеукраїнське об’єднання “Свобода” та всіма силами, що протистоять чинній владі». Автори заяви попереджали організаторів «антифашистської» політичної технології, що ті нестимуть відповідальність за провокації та ескалацію напруженості[459].
Чотирирічна «антифашистська» боротьба часів Януковича, підтримувана невпинною російською телевізійною пропагандою і таємними операціями, підготувала підґрунтя конфлікту на Донбасі. У 2013 році політтехнолог Юрій Романенко застерігав, що «антифашистський» дискурс та інші антиукраїнські заходи режиму Януковича та Партії регіонів матимуть дуже сумні наслідки, адже врешті-решт брехня «почне працювати», а нагоду для консенсусу буде втрачено. Проте у перспективі виборів 2015 року (яким так і не судилося відбутися) в Партії регіонів, здавалося, не було реального простору для маневру[460].
За президентства Януковича обидві сторони (і Партія регіонів, і українські національно-патріотичні сили) розгорнули «війну пам’ятників». Упродовж 2010–2012 років було знищено або пошкоджено три історико-культурних пам’ятники, а 2013 року сильно постраждав один монумент національним героям. Українські націоналісти реагували, пошкоджуючи радянські пам’ятники, зокрема, здійснивши першу спробу знести статую Леніна в Києві (його остаточно знесли у грудні 2013 року)[461].
Конфлікти, насильство та запеклість, які повсюдно спостерігалися у 2014 році, не виринули нізвідки, а були зумовлені руйнівними наслідками радянської пропаганди та передвиборчою риторикою і публікаціями Партії регіонів упродовж щонайменше попереднього десятиліття. Попередження про небезпеку використання такої риторики лунали за багато років до Євромайдану та «російської весни».
453
Чергові президентські вибори мали відбутися в січні 2015 року, проте цього не сталося, оскільки Янукович зник з України, а на керівні посади в державі прийшли політичні лідери, які підтримали Революцію гідності. У травні 2014 року відбулися дострокові вибори, на яких президентом обрали Петра Порошенка. Втім, якщо і припустити, що в Україні не було би Євромайдану й вибори відбулися за планом, у 2015 році, ймовірність народного повстання однаково була би високою, адже Янукович, будучи непопулярним політиком, мусив би вдатися до ще більших шахрайств, ніж ті, які він використовував 2004 року для того, аби залишитися при владі.
454
‘У Львові сталася бійка із застосуванням зброї і каміння’, Українські новини, 9 травня 2011.
455
Тетяна Ніколаєнко та Сергій Щербина. ‘Захід ставить на Кличка, Росія шукає опозиційного кандидата’, Українська правда, 13 червня 2013.
456
‘Мітингарі за «Регіони» тиснуть тему про «екстремізм» і «Стоп Майдан»’, Українська правда, 6 лютого 2014.
457
‘Азаров назвав євромайданівців «нацистами і екстремістами»’, Українська правда,, 5 грудня 2013.
458
Тетяна Ніколаєнко, Оксана Коваленко. ‘Україно, вставай — «антифашисти» наступають!’, Українська правда, 19 травня 2013.
459
Coynash. ‘Dangerous “Antifascist” Card’; Ваад України та Конгрес національних громад України, заява з приводу масових заходів у Києві, запланованих на 18 травня 2013 року.