Станіслав ретельно жував свій штучний хліб. Смак був такий самий, як і раніше. Руда навала не зачепила хліба. А тепер, можливо, навіть посприяє, якщо людство сприйме мазутову катастрофу як аргумент.
— Можна? — виглянула з-за дверей Тіна. — Я сьогодні сама. Еда, мабуть, відсипається після свят.
— Шеф може собі це дозволити.
— Тібора я теж не могла витягнути вранці з ліжка. На ньому цієї коричневої погані стає чимраз більше… Я до цього вже призвичаїлась. Але сьогодні мені здалося, ніби якісь зміни почали відбуватися і в характері Тібора…
— Не перегодовуй його, Тіно.
— А замість свинячої печінки запропонувати екохліб, так?
— Від цього хліба він одразу видужав би.
— Мені теж цього хотілося б! Але тепер я часом думаю… Знаєш, на Тіборі тих наростів уже стільки, а на мені майже немає… Чи справедливо це? Якщо ми чоловік і жінка, то в нас усього б мало бути порівно, правда ж? Щоб ми були в однаковому становищі.
— Якби твій Тібор зламав ногу, ти також зламала б? Ти його дружина і мусиш допомагати йому, лікувати й пестити.
— Люди кажуть… Вибач, Станіславе, але я чула… ніби ти щодня об’їдаєш у Леони…
— Намагаюсь її вилікувати. Адже я з цим упораюся легше, ніж вона.
— Треба й собі спробувати.
— Тобі не слід, Тіно! Це може лише той, хто набагато сильніший, а ти — слабка жінка. Ти мусиш допомогти Тіборові вибратися з цього становища самому.
— Знати б тільки, як! Він увесь час лежить, їсть і п’є. А на мене дивиться… чужими, порожніми очима. Станіславе, я починаю його боятися.
Міхал Роган, прийшовши вранці до відділу реклами, що містився на третьому поверсі корпусу Д, зробив передусім кілька енергійних управ при відчиненому вікні, довівши себе до знемоги. Я мушу спекатись цієї рудої нечисті, сказав він сам собі. Але ж це дуже важко — не нажертися на Різдво, бодай заради мами, вона так старалась варити й пекти. Коли людина нажереться, мов тварина, то вже ні про що не думає. Як тоді, коли і в мене висипало. Я почувався наче звір, і все мені було байдуже. Тато взагалі загруз у цьому, а маму недуга не бере. Як і Тіну. Наш шеф, завідувач відділу реклами Беренда, гладкий, але жвавий чоловічок, яким і треба бути в нашій справі, вдерся до моєї кімнати й ще з порога запитав:
— У тебе є щось розпочате, Міхале?
— Те, що ви дали мені останнього разу: абрикосовий йогурт «Апрійово», ожиновий джем і дитячі пряники «Міша».
— З солодощами покінчено, хлопче… Підприємство починає масований наступ на руду недугу, і перша наша бомба — сухе знежирене молоко «Пуролакт». Займися цим негайно.
Сьогодні в мене неймовірне натхнення: рекламу я придумав за півхвилини! Намалюю схожу на античну статую білу жіночу постать з глечиком. Краще б, ясна річ, аби вона була голою, але цього мені не затвердять. Голизна мала б символізувати чистоту. Добре, хай богиня лишається в білому грецькому хітоні, вона буде прекрасна, як Тіна. Її обличчя я пам’ятаю до болю чітко.
Головний спеціаліст концерну ПЧХП др. Е. Роган з’явився на роботі пізно, але прогулянка на вранішньому морозі його збадьорила. Він відчув звичайну енергію, жваво пробіг через увесь корпус В, похвалив співробітників за порядок, а в приймальні весело вщипнув секретарку Тіну за щоку.
— Тобі щось потрібно? — всміхнулася вона до шефа.
— Ні, я попрацюю, — відповів він, енергійно попрямувавши до своєї лабораторії.
У просторому приміщенні, освітленому трьома великими вікнами, на розлогому письмовому столі ще з минулого місяця лежали папери. Ніби за минулі тижні зовсім нічого не сталось — різні запрошення на конференції, бесіди, дегустації, прохання надіслати експертів, проспекти майбутніх ярмарків у Відні й Ташкенті, міжнародних продовольчих виставок у Будапешті та Кодані, купи всіляких проспектів тощо… Все це від мене не втече, подумав Еда Роган. Хочеться зайнятися чимось цікавішим. Саме тепер, доки ця буденна карусель не закрутилася знову.
Чи не найліпше зайнятися грандіозними справами? Еда Роган підійшов до стіни, де висіла засклена карта його «ПАВУТИННЯ», миттю освіживши в пам’яті ввесь процес: молоко, яйця й овочі доставлятимуть просто з ферм, борошно — з невеликих електричних млинів або вітряків, а фрукти — прямісінько з дерева. Все це спрямоване до центру, натомість у зворотному напрямку йтимуть сіль, прянощі й тара. Виробництво і розподіл відбуватимуться у кожній точці перетину сітки…