Досить з мене. Я хочу повернути свого чоловіка — а коли це неможливо, то стану такою, як він. Я намацала під сукнею тугі й маленькі, мов сочевичне зернятко, нарости на плечах і стегнах. Ось уже й у мене з’явились. На мені той звір чомусь не хотів рости… Їла я, як горобчик, випивала вдень маленьку склянку води. Одне слово, щось у мене нічого не виходило.
Залишившись у кухні сама, я миттю наточила кухоль теплуватої води й рішуче почала пити. Фе! Може, трохи підсолодити? Я всипала у воду чотири великі ложки цукру й з огидою змусила себе випити.
— Не роби цього, Тіно, — несподівано пролунав за спиною голос Міхала Рогана. — Це безглуздя.
— А мені смачно.
— Неправда.
— Хочеться пити, розумієш?..
— Ти хочеш побуріти, так?
— Сподіваюся, мені стане легше.
— Коли випестуєш у собі звіра?
— Можливо, тоді тобі пощастить затягти мене в ліжко… — бовкнула я те, чого ніколи б раніше не сказала. Невже та солодка вода почала так швидко діяти?
— Ти не смієш так говорити! — крикнув Міхал і, схопивши кухоль, вилив воду в мийницю. — Хочеш, давай трошки потанцюємо в клубі?
— Хочу більшого! — кинула я юнакові й пішла додому.
У Томашековій кімнаті було холодно, темно, я посвітила ліхтариком на гніду Ріту. Вона спала спокійно й глибоко, як дитина… Або, може, як ведмедиця в барлозі? Проте мені стало все байдуже.
У променях світла Ріта, очевидно, відчула приплив бадьорості (Ріта, яка раніше прокидалася цілу годину, довго кахикаючи, гикаючи та зітхаючи) й відразу підвела голову:
— Що сталось?
— Ріта, ти повинна мені допомогти.
— Чого тобі?
— Хочу бути такою, як Тібор і ти. Хочу виростити в собі звіра.
— Чому так несподівано?
— Щоб уже сьогодні ввечері бути разом з вами.
— У такому вигляді, як ти зараз… навряд чи це можливо.
— Допоможи мені якось. Адже на мені вже дещо є.
— Так швидко не вийде, голубонько. От якби дістати швидкорозчинний порошок… але де ти його зараз дістанеш.
— Ну, то дай, що є.
— Дам тобі скуштувати «м’ясця».
Ріта рвучко підвелася, пішла спершу напитись, а потім подала мені брудну каструлю. «М’ясце» зовні нагадувало шоколадний пудинг, але не мало ніякого смаку. Я проковтнула все.
— Сподобалось? — усміхнулася Ріта.
— Нічого особливого. А коли ж воно почне рости?
— Мусиш зачекати кілька днів, добре харчуватись і вдосталь пити. Тоді воно й ростиме… як дитина в лоні.
— Скоріше, мабуть, як солітер?
Незабаром я відчула спрагу. Випила склянку води, але спрага не втамовувалась. Випила добрий літр.
— Ріто, бачиш, уже й вода мені смакує.
— Тепер тобі все смакуватиме.
— А Тібор тепер візьме мене… візьмете мене з собою?
— Сьогодні ще ні. Проспиш кілька ночей… тоді будеш готова.
— Скажи мені принаймні… куди ви ходите?
— Це важко пояснити, голубонько… — почала Ріта, розтягаючи слова, а її голос наче віддалявся. — Ми змушені щодня змінювати місце… Деякі біляки починають заважати.
— Що воно за… біляки?
— Люди. Такі, якою була ти… ще хвильку тому… Біляки намагаються псувати нам забавки…
У мене все попливло перед очима, я вже погано чула Рітині слова, очі самі заплющувались. Пити… І Рітина рука дала мені напитися з металевого кавника. Добренька… водичка… Ще трошки…
Мене геть зморило. Рітине розібране ліжко… Я враз лягла. Тепер мене вже нічого не обходитиме… Тепер я спатиму… як давно вже не спала… як дитина… як ведмедиця, загорнувшись у казково теплий кожушок…
Дослідами було доведено, що БЗУ (багатозвір утілений, Multibestia incorporata) стає органічною складовою людського тіла, подібно до набубнявілого плоду після бджолиного опилення чи набряку звихнутої ноги (порівняння дуже дилетантське). Розташування БЗУ на поверхні людського тіла є значною мірою індивідуальним і залежить від ряду факторів, які ще й досі не пощастило пояснити.
Як свідчать співробітники т. зв. Антизвірячого дослідницького товариства в Болоньї, багатозвір виростає здебільшого в місцях, нібито найбільш грішних. І хоча це зовсім не наукові факти, та їх ніхто не зміг спростувати навіть за допомогою спеціальних електроакупунктур.
Як курйоз, наводимо твердження автора сенсаційних бестселерів Д. фон Енікена про те, нібито він виявив і сфотографував на староіндійських та ацтекських храмових рельєфах типові нарости БЗУ, котрі, з огляду на своє неземне походження та зв’язок із стародавніми оргіастичними культами, вшановувалися як темне божество плодючості.