Значно серйознішими є дослідження Краківського інституту їм. Станіслава Лема, де зроблено спробу виявити інтелект багатозвіра, численні форми його вростання в людське єство у зв’язку із походженням від мазуту. Оскільки мазут виник з різного роду відходів, що складали вміст сміттєвих ящиків житлових будинків, канцелярій, шкіл, наукових установ, редакцій, лікарень тощо, то, крім усього іншого, відходи складаються з величезної кількості службової кореспонденції, рукописів, історій хвороб, рентгенівських знімків, а завдяки своїй сприйнятливості мазут абсорбував і швидко розвинув їхній інформаційний вміст в агресивні форми бурих саламандр. Коли ж згодом ця «саламандрова форма» перетворилася на жовтавий мазутовий пил, який проник у людський організм при диханні й ковтанні, то можна було передбачити, що найвищий еволюційний ступінь мазуту — багатозвір утілений — зосередив у собі всю всотану інформацію, тож тепер він знає людину, як то кажуть, вздовж і впоперек.
Та облишмо гіпотези й звернімося до фактів. Сьогодні вже достеменно відомо, що зростання багатозвіра значно пришвидшується надуживанням їжі (передусім важких, жирних, приправлених м’ясних страв), крім того, курінням і надмірною сексуальністю. Не забуваймо, що ми сприяємо поширенню багатозвіра в нашому організмі не лише лінощами, але й душевною зашкарублістю, такими рисами, як байдужість, безучасність, апатія, нудьга, любов до комфорту тощо.
Ми менше знаємо, але не менше важливо знати й те, що багатозвір міцніє в людині, яка дає волю гніву, заздрощам і зненависті.
Лікування від БЗУ відбувається навмання, проблема перебуває на початковій стадії вивчення. Разом з тим, цілком беззастережно можна твердити про позитивний вплив БЗУ на деякі види психоневрозів, стану тривоги, втрати апетиту, безсоння, на імпотенцію та фригідність. Але й у цих надто специфічних випадках застосування БЗУ слід розглядати як «коновальське» лікування. Прикладом може бути повідомлення сексологів приватної гамбурзької клініки професора В. Пецка. Тривале лікування імпотенції 66-річного пацієнта Ф. К. не дало жодних наслідків. Натомість після одноразової аплікації БЗУ пацієнт покинув свою 62-річну дружину, живе з чотирма жінками, ще й регулярно відвідує кабаре зі стриптизом на вулиці Репербан, не ігноруючи й повій з прилеглих вуличок.
Однак і це курйозне повідомлення загалом підтверджує загальноприйняту думку: багатозвір здатний максимально посилювати сексуальну спроможність людини, тоді як особистість і справжні глибокі почуття найімовірніше за все знищує.
Загалом же буру недугу можна визначити як втрату людської особистості. Широкі дослідження, здійснені лондонським університетом, виявляють у хворих падіння зацікавленості будь-якою інтелектуальною діяльністю, від читання аж до гри в шахи, а всупереч цьому — тенденцію до здіймання скандалів у дискотеках, на стадіонах і вулицях. «Справді сумно дивитися на хворих юнаків, брудних, патлатих, по-дикунському розмальованих. Вони цілими чередами юрмляться в міському парку Лестер-сквер, полишаючи його тільки задля того, щоб безцільно потинятися містом… Це зрештою й призвело до появи в нас трьох мільйонів безробітних», — сказав, виступаючи на британському телебаченні, доктор А. К. С. Джексон.
Якщо на вулиці трапляється транспортна пригода, то серед тих, хто з насолодою спостерігає за її кривавими наслідками, обов’язково є особи з видимими ознаками БЗУ.
ІІ
— Незважаючи на найсерйозніші застереження, епідемія багатозвіра — паразита Multibestia incorporate — в нашому місті шириться. Сьогодні вже можна справді це називати епідемією, але особливо неприємним є те, що інфекція знаходить жертви й серед нас — працівників охорони здоров’я! — схвильовано говорив, стоячи на трибуні, головний лікар в окулярах з позолоченою оправою.
У великому залі обласної лікарні відбувалося щоденне навчання боротьби з БЗУ. Медсестри Аеона Бімоньова й Карла Сладечкова виніжувались у великих пластикових кріслах, розважаючись при цьому спогляданням залу.
— Жертв тут щонайменше півзалу, — криво всміхнулася Карла.
— Подивись лишень на доктора Боуша з рентгенкабінету. Он він сидить у другому ряду.
— В нього вже наріст завбільшки як горб. Хоча Боуш і так завжди нагадував одногорбого верблюда! — хихотіла Аеона.