— Біляки не віддадуть добровільно.
— Ми сильніші за них, — підсумував Тібор, підводячись із крісла. Тіна й Мія були вже напоготові, чекаючи, кого з них сьогодні він візьме до ванної.
Буру недугу лікує не лише фізичний рух, але, як свідчать нові дослідження, й рух розумовий. Образно кажучи, можна приводити в рух як тіло, так і інтелект, щоб хворий піднявся над примітивним тваринним стереотипом. Розвиткові інтелекту на перших порах сприяє навіть заучування таблиці множення, розв’язування арифметичних задач, вивчення дитячих віршиків, років панування чеських князів, назв річок, столиць різних країн тощо. Розумову активність можна розвивати шляхом ускладнення завдань, як, наприклад, розв’язування загадок, вікторин чи ребусів, переказуванням власної біографії, історії XX сторіччя чи сюжету побаченої телевізійної вистави.
Ефективним засобом виявилось і слухання музики, зрозуміло, вдало дібраної. Однак найкращого результату можна досягти власною творчою активністю, технічною чи мистецькою. Могутнім резервом боротьби з БЗУ є сфера почуттів, систематичне спостереження над якими є надто складною справою.
Максимальної обережності вимагає спілкування з важкохворими (понад 75 відсотків зараження за шкалою Ріменса-Валашека), бо такі хворі відзначаються особливою агресивністю. З ними слід поводитися спокійно, але, в разі потреби, рішуче.
VII
Провідний технолог ПЧХП, інженер Станіслав Бімонь ще раз схвильовано пройшовся своїм скромним кабінетом у корпусі В, перш ніж нарешті засунув під пахву плаский алюмінієвий футляр і сів до столу. Я повинен випробувати це за всіх можливих ситуацій, сказав він сам собі.
Сучасна людина живе в шаленому темпі, їй постійно бракне часу на родину, самовдосконалення, культуру, природу — а тут раптом десятки вільних хвилин щодня! Будь-що треба звільнити людину від необхідності їсти, ліквідувати цю безглузду тисячолітню звичку.
Станіслав не міг усидіти на місці, він кидався від вікна до дверей і назад, потім визначив на секундомірі час нагрівання — 7 хвилин 38 секунд — вийняв футляр з-під пахви, нетерпляче відкрив його і вклав у рот квадратик брудно-сірої маси — свого нового «Повноцінного екохліба». «Чудово, вже майже теплий!» — вигукнув Станіслав. У пласкій, схожій на портсигар, коробочці лежали квадратики екохліба, що відповідали дозам, і Станіслав ретельно поміряв їхню температуру контактним термометром: 32,4 °C. Якби він витримав цілих десять хвилин, одержав би температуру людського тіла, ідеальну для їди.
Мій винахід надзвичайно простий, міркував Станіслав Бімонь, — повноцінний екохліб, що містить усі необхідні поживні речовини й уже накраяний на шматки. Завдяки цьому відпадає потреба не тільки у виделках, ножах чи ложках, але й у тарілках, мисках та іншому посуді, кожен може нагріти його до ідеальної для споживання температури в своєму підпахвовому футлярі за допомогою власного тепла і їсти де завгодно і коли завгодно.
У людства відпаде потреба в кухнях, їдальнях, ресторанах, офіціантах, кухарях, воно вже не розбазарюватиме сировину, час на приготування їжі, зникне тупа зажерливість, шкідлива для тіла й духу. Люди не запрошуватимуть більше один одного на вечерю, а тільки до театру, кіно чи на концерт, а під час антракту зможуть хутенько перекусити екохлібом з підпахвого футляра — чому, власне, приймання їжі вважається більш естетичною справою, ніж виділення її недотравлених решток? А згодом ця екоїжа зробить можливим те, що давно вже радять лікарі, — їсти якомога частіше й малими дозами.
Звичайно, декому ця страва видасться надто простою. Але з якою б радістю сприйняли її сотні мільйонів голодуючих на нашій планеті!.. Хоча, можливо, через певний час і декому з наших гурманів прийдеться до смаку тепла екоїжа з-під пахви, оскільки ні сировини, ні енергії вже не вистачатиме.
— На тебе чекають, — з’явилась у дверях секретарка Тіна Трикова, бо Станіслав навіть не помітив, що робочий день закінчився. — Підеш з нами?
— Ні.
— Чому?
— Не маю на це часу.
— А на що маєш?
— Ти однаково не зрозумієш, — з презирством промовив він і попрямував додому.
Тіна стала вже зовсім гнідою, подумав Станіслав. Хоча вона знову з Тібором. Невже таке людське щастя?
Станіслав швидко перевдягся в спортивну форму і збіг сходами до залу засідань, де щодня після роботи проводилися «фізхвилинки».
Відчиненими вікнами до залу заходив лютневий мороз, а працівники корпусу В були в тренувальних костюмах. На тілах багатьох із них видніли залишки БЗУ, в Рогана, одягненого в гарні спортивні труси з лискучого фіолетового атласу, лишився ледь помітний шрам. Станіслав різко свиснув, і почалося тренування — біг підтюпцем і підскоки; потім заняття на снарядах — надзвичайно важкі вправи для чоловіків та полегшені варіанти для жінок. Від розпашілих тіл у холодному повітрі стояла пара, а БЗУ відвалювався од них цілими кілограмами.