А я маю силу. Мушу мати, сказала Тіна, енергійно підвелась, одяглася, запхала в сумочку всі п’ять магнітофонних касет і збігла порожніми сходами вниз. Рудий дощ подужчав і поряснішав, такого ще не було. З темного неба вже падали не краплини мазуту, а важке набрякле шмаття, волокна і якісь огидні торочки.
Безнадійно було витирати з обличчя ці бурі драглі, тільки пальці склеюються Тіна за кілька кроків зупинилась. Що, власне, ти хочеш сказати тим двом, бідолахо? — раптом спитала вона сама себе. Просити ту жінку, щоб повернула тобі чоловіка, а Томашекові — тата? Розчулити Тібора балачками про те, як пахне волосся його сина, як Томашек уже сам узувається, як малює тата-велетня, якого йому бракує? Або просто віднести їм ці касети, щоб Тібор не обтяжував себе візитом до мене?
Тіна над силу блимала склеєними повіками, обличчя її зашкарубло під важкою маскою коричневого гелю. Варто було б слідом за Томашеком евакуюватись у гори, майнуло їй у голові. Власне, мені слід було поїхати з Рітою до «Павука», принаймні не була б цілу ніч самотньою. Туди я ще встигла б, але мені починає все набридати.
Тіна примруженими очима дивилася на затемнений будинок № 2002, в якого лише на четвертому поверсі світилось кілька вікон. Наче потопаючий човен, подумала вона. Чого я, власне, чекаю?
ДОСЯГШИ КРИТИЧНОЇ МАСИ, насичені мазутом хмари дуже швидко спадають дощем, покриваючи землю отруйним бурим шаром. У місцях, де це вже сталося, необхідно оголосити ТИМЧАСОВИЙ СТАН ЗАРАЖЕНОСТІ — ТСЗ і негайно вжити відповідних заходів: 1. Швидко провести евакуацію мешканців нижніх поверхів будинків, насамперед усіх дітей до 15 років; 2. Негайно припинити виробництво на всіх заводах і в цехах, які досі викидали відходи в повітря й річки; 3. Значно обмежити або повністю припинити використання будь-яких джерел забруднення (особистих, вантажних машин, крім електромобілів, відкритого вогню, куріння тютюну, опалювання вугіллям, нафтою й газом); 4. Внаслідок припинення роботи більшості електростанцій, парових котелень і т. п., надалі освітлення й опалювання житлових будинків буде значно обмежено. Постачання неевакуйованого населення електроенергією й парою в містах знижується приблизно на 80 %. Отож цим людям рекомендовано поселятись у спільних квартирах, які постачатимуться електроенергією та парою.
Після оголошення ТСЗ опалювати, освітлювати, варити, митися й прати можна тільки в спільних квартирах!
IV
Леона Бімоньова (29 років) — струнка жіночка з маленькими гострими персами й густим жовтавим волоссям — зірвала з ліжка простирадло і запхала його у кошик для брудної білизни. Я сита Едою Роганом по саму зав’язку, сказала вона в думці. Чому я, власне, з ним зв’язалася?.. Просто він провокував мене доброзичливістю, тріумфом над Стандою, своєю славою, мандрівками, золотими медалями, страшенно дорогою машиною, показним «коханням» до своєї гордовитої пані Павли. В такій ситуації я просто зобов’язана була перетягти, обплутати його. Тільки щоб довести самій собі, що я це можу зробити, якщо схочу. Безумовно, це всього лише маленька жіноча гра… якої в мене зі Стандою не вийшло. А жінка ж повинна опанувати її — в коханні це дуже просто.
Леона дістала з пропахлої туалетним милом шафи чисте простирадло і спритно перестелила зібгану постіль. В моєму житті все було нормально, подумала вона. Протягом чотирьох років у медичному училищі — самі «п’ятірки», перше знайомство з хлопцем аж після останнього курсу — й відразу серйозне кохання. Майже ідеальний чоловік. Після весілля — власна квартира, двоє здорових дітей, до того ж обидва — хлопчики.
Леона розчулено провела долонями по пухкій постелі. Мій Станда вірний, старанний, працьовитий, турботливий чоловік, подумала вона. Станда чесний. Можливо, тільки надто ревнивий, але ж він знає мене як облуплену. І він єдиний, хто здатний зносити мене… хоча я часом буваю нестерпною. Але ж я страшенно хочу жити. ЖИТИ…
Зрештою, мої вади чарівні й привабливі, не те, що в тих дуреп з нашого будинку. Кажуть, Едина Павла консультується в двох лікарів. Звичайно, якщо вона, мов миша, залізла в бібліотеку й боїться божого світу, то напевно знає чому! І потайки носить окуляри. Або ця покинута сучка Трнкова зі своєю жахливою приятелькою Рітою, яка водить до неї на квартиру чоловіків з вулиці. Вони не люблять мене тільки за те, що я гарніша від них.
І мій Станда знає це й кохає мене звично, але щиро, подумала Леона про свого чоловіка. Хоча він такий незграбний, а я така моторна…