— День у день скрутніше. Ми випробували всі протимазутові прожектори і пропелери.
— А як, власне, вони працюють?
— Дуже просто. Мазут виникає через агломерацію, акумуляцію, седиментацію й дифузію. Інколи й завдяки накопиченню величезної кількості відходів. Найсприятливіші умови для цього — темрява, тепло та нерухомість. А за допомогою прожекторів і пропелерів ми саме й порушуємо ці умови, розумієш? Б’ємо світлом по мазутові, розганяємо його струменями повітря й таким чином знищуємо.
— Це дуже цікаво.
— Вчені та практики доводять…
— Побачимо, що з того вийде в нашім Усті. Радіо вже передавало про комунальні квартири, а Трнкова казала мені в пральні, що для нас лишиться квартира евакуйованих Дурдиків. Невже всі ми з цілого поверху змушені будемо жити в одній квартирі?
— Спатимемо, звичайно, вдома. Але незабаром у нас вимкнуть електрику, опалення, гарячу воду… тобто всі види енергії, що виробляється спаленням вугілля й нафти. Адже промисловий дим — головне джерело для конденсації мазуту. Діятимуть лише гідроелектростанції та АЕС.
— Виходить, повернемося до свічок?
— Свічки будуть заборонені так само, як і запальнички, сигарети та будь-який відкритий вогонь, оскільки полум’я сприяє виробленню мазуту.
— І телевізор, звичайно…
— Безперечно. Телевізор працюватиме тільки в комунальній квартирі. Як і решта електроприладів, люба. В тому числі твій фен і моя електробритва.
— Ото буде життя! Вдома темрява, холоднеча… а ми змушені будемо тулитись у квартирі Дурдиків разом з усією зграєю з нашого поверху.
— Доведеться звикати.
— Хотіла б я побачити, як ти сидітимеш перед телевізором на одному дивані з Рогановою й… Роганом. А я товктимуся біля однієї плити з усіма тими нестерпними жінками. І митимуся в одній ванні з тією шкапою Рітою!
— Доведеться якось порозумітися, люба.
— Але ж як? Адже на нашому поверсі сусіди завжди ворогували. Якщо ми не могли порозумітися, живучи в чотирьох різних квартирах, то як це буде в одній?..
Він гарний, шкіра в нього біла й чиста, як у дитяти, думала Леона, дивлячись на свого чоловіка. При цьому кремезні плечі, могутні груди, по-спортивному струнка фігура, а стегна, мов у важкоатлета, він увесь пружний, могутній і важкий. А я ніжна, тендітна, слабка, чутлива, нервова й дуже жвава… Чудова пара, а що хіба?.. Станда з насолодою лежить у ванні й чекає, коли я потру йому спину. Так починається наша любовна гра. Щонайменше тричі на тиждень ось уже протягом дев’яти років… Мені подобається його проста й невимушена спрага… Сьогодні я йому добре віддячу за свою ранкову зраду. І кішка одержить друге блюдечко молока.
Коли чоловік рушив до спальні, жінка несподівано згадала про своє прання, вивішене на балконі. Відкривши засклені двері, вона швидко зняла білизну в темряві з мотузка, а в кімнаті жахнулася: з випраних рушників і сорочок на неї сповзали шматки липких бурих медуз. Раніше дашка над балконом вистачало, тепер мазутні драглі сягнули й сюди.
Старанно зачесана, напахчена, вдягнена в ефектну білу мереживну сорочку, Леона стояла вся в рудих драглях, що немов рухалися по ній. Вона здавалася собі прокаженою. На душі раптом стало теж брудно й гидко…
— Ну, йди вже! — почувся зі спальні чоловіків голос.
— Зараз, любий.
Сьогодні Леона мусила зібратися на силі.
МІСТО МОСТ — першим у північній Чехії зазнало зараження. Евакуацію мешканців нижніх поверхів будинків у гори було проведено вчасно, ще до проголошення ТСЗ. Спільні квартири виправдали себе. «Проживши в нашому будинку п’ятдесят років, я тільки тепер зрозуміла, які гарні в мене сусіди», — вихваляла своїх нових друзів по спільній квартирі пенсіонерка Анна Янечкова.
V
ПІВНІЧНОЧЕСЬКИЙ КРАЙОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ, ОБЛАСНИЙ ТА МІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІ КОМІТЕТИ МІСТА УСТІ ОГОЛОШУЮТЬ ТИМЧАСОВИЙ СТАН ЗАРАЖЕНОСТІ (ТСЗ), ПОЧИНАЮЧИ ВІД СЬОГОДНІШНЬОГО ДНЯ, 19 ЛИСТОПАДА, 3 10 ГОДИНИ РАНКУ. ДИРЕКТОРИ ПІДПРИЄМСТВ І ВСІХ УСТАНОВ ПОВИННІ РОЗПЕЧАТАТИ КОНВЕРТИ З ТРЬОМА БРУНАТНИМИ СМУГАМИ Й НЕГАЙНО ВИКОНАТИ ВСІ ІНСТРУКЦІЇ ШТАБУ ТСЗ. ПОВТОРЮЄМО: ПІВНІЧНОЧЕСЬКИЙ КРАЙОВИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОМІТЕТ, ОБЛАСНИЙ ТА МІСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНІ КОМІТЕТИ…
Уночі за вікном почався гуркіт, бахкання й свистіння, ніби хтось ковзав по шибках важким безформним черевом. Павла підвелась, опустила штори й знову заснула, а вранці прокинулася, як завжди, виспана й бадьора. Доктор філософії й театрознавства Павла Роганова (39 років) легенько, щоб не збудити чоловіка, торкнулася пальцями до його плеча, аби пересвідчитися, що він поряд.