— Це ви навчили саламандру говорити?
— Вона перша почала, сер, — виправдовувався Греггс.
— Сподіваюся, що більше ви цього не робитимете, Греггсе, — суворо сказав сер Чарлз. — Я за вами пильнуватиму.
Трохи згодом до сера Чарлза Віггема завітав професор Петров, і вони розговорилися про так званий розум тварини, про умовні рефлекси і про те, як широка публіка переоцінює розумові здібності тварин. Професор Петров висловив свої сумніви щодо ельберфельдських коней, які нібито вміли не тільки рахувати, а й підносити до степеня та добувати корінь; адже навіть пересічна людина добувати кореня не вміє, сказав великий учений. Тоді серові Чарлзу пригадалася Греггсова саламандра, що вміла говорити.
— У мене тут є одна саламандра, — почав він нерішуче, — отой славнозвісний Andrias Scheuchzeri; то вона навчилась говорити, як папуга.
— Не може бути, — заперечив професор. — Адже у саламандр прирослий язик.
— А ходімо подивімося, — запропонував сер Чарлз. — Сьогодні прибиральний день, людей там мало.
І вони пішли до павільйону.
Біля входу до відділу саламандр сер Чарлз спинився. Зсередини чути було шоркання мітли й монотонний голос, який повільно читав щось.
— Зачекайте, — шепнув сер Чарлз професорові.
— «Чи є на Марсі люди?» — бубонів монотонний голос. — Читати це?
— Ні, пошукай щось цікавіше, Енді, — відповів інший голос.
— «Хто здобуде приз у цьогорічному дербі — Пелемська Красуня чи Гобернадор?»
— Пелемська Красуня, — відказав інший голос. — Та дарма, читай.
Сер Чарлз потихеньку прочинив двері.
Містер Томас Греггс віником мів підлогу; а в саджалці з морською водою сидів Andrias Scheuchzeri й рипучим голосом повільно читав вечірню газету, яку держав у передніх лапках.
— Греггсе! — закричав Чарлз.
Саламандра шарпнулась і зникла під водою. Містер Греггс із переляку впустив мітлу.
— Слухаю, сер.
— Що це означає?
— Вибачте мені, сер, — забелькотів пригнічено Греггс. — Це Енді читає мені, поки я тут замітаю. А коли замітає він, тоді читаю я.
— Хто його навчив?
— А він сам підгледів, сер. Я… я даю йому свої газети, щоб не балакав стільки. Бо він день і ніч не змовкав би. Тож я й подумав: хай уже краще навчиться говорити культурно…
— Енді! — покликав сер Віггем.
З води виринула чорна голова.
— Слухаю, сер, — прорипіла вона.
— На тебе прийшов подивитися професор Петров.
— Дуже радий, сер. Я Енді Шейхцер.
— А звідки ти знаєш, що тебе звуть Andrias Scheuchzeri?
— А ось тут написано, сер: Андреас Шейхцер, острови Гілберта.
— І часто ти читаєш газети?
— Часто, сер. Щодня.
— А що тебе найбільше цікавить у них?
— Судові репортажі, кінські перегони, футбол.
— А ти бачив коли футбол?
— Ні, сер.
— А коней?
— Не бачив, сер.
— То навіщо ж тобі про це читати?
— Бо воно є в газетах, сер.
— Політика тебе не цікавить?
— Ні, сер. «Буде війна чи ні?»
— Цього ніхто не знає, Енді.
— «Німеччина будує підводні човни нового типу», — промовив Енді стурбовано. — «Промені смерті можуть обернути цілі континенти в пустелю».
— Це ти теж прочитав у газетах? — спитав сер Чарлз.
— Так, сер. «Хто здобуде приз у цьогорічному дербі — Пелемська Красуня чи Гобернадор?»
— А ти як гадаєш, Енді?
— Гобернадор, сер; але пан Греггс каже, Пелемська Красуня. — Енді покивав головою. — «Купуйте англійські товари», сер. «Підтяжки Снайдера — найкращі в світі». «Ви вже купили новий шестициліндровий «Танкред-юніор»? Швидкий, недорогий, елегантний».
— Дякую, Енді. Досить уже.
— «Котра з кіноартисток найдужче подобається вам?»
У професора Петрова наїжачились чуприна й борода.
— Пробачте, сер Чарлз, — сказав він, — але мені вже час іти.
— Гаразд, ходімо. Енді, ти не заперечуватимеш, коли я пришлю до тебе кількох учених? Гадаю, вони охоче з тобою поговорять.
— Буду дуже радий, сер, — прорипіла саламандра. — До побачення, сер Чарлз. До побачення, професоре.
Професор Петров, роздратовано пирхаючи і щось мурмочучи, заквапився геть.
— Даруйте, сер Чарлз, — сказав він нарешті, — але чи не могли б ви показати мені якусь тварину, що не читає газет?
Учені, про яких говорив директор, були доктор медицини сер Бертрам, професор Ебіггем, сер Олівер Додж, Джуліан Фокслі та інші. Наводимо уривок із стенограми їхньої розмови з Andrias’ом Scheuchzeri.