Весняне сонечко пригрівало, скрізь пробивалася зелена травичка. Це все породжувало жагу діяльності, жагу до життя. Вартовий у формі НКВС, у будці біля воріт, витягнувся в струну і віддав честь. «Гарна виправка, молодець», — кивнув йому Сталін.
Спочатку він жив у Кремлі, у квартирі, яка була на поверх нижче від його кабінету, але згодом лише приймав там найближче оточення. Членів Політбюро. Коли хотів відпочити після важкого дня. Туди завозили ящик його улюбленого вина «Кіндзмараулі».
Кремлівські квартири, в які спочатку в’їхали народні комісари, були крихітними. Колись у них жила челядь, що обслуговувала царя, коли той приїздив у «другу столицю». Сталін не міг жити у квартирі прислуги. Нехай навіть царської. Він побудував чотири дачі. Утім, користувався лише однією, Ближньою.
Така назва вказувала на те, що заміський будинок був розташований найближче до Кремля. Іншими трьома дачами, в Семенівському, Липках і Зубалові, він практично не користувався. Там зазвичай жили лідери дружніх країн або Комінтерну, коли приїжджали в Москву.
Раптом обличчя Сталіна насупилося. І гарний настрій, з яким прокинувся, безслідно зник. Він згадав, як уночі та шльондра Давидова сказала, що вагітна. І тепер із цим потрібно щось робити. Сказав їй, щоб зробила аборт. І врешті, нібито переконав її так зробити. А якщо посміє не послухатись? Треба доручити цю справу Власику. Йому більше не потрібні діти. Ці постійні проблеми пов’язані з ними, є спроби впливати на нього через дітей. Досить із нього тих трьох, що вже має.
Шкода, що помер його незмінний помічник і спеціаліст по «темних» справах Микола Товстуха. Був туберкульозником з однією легенею. Шкода. Тож усе-таки доведеться доручити цю делікатну справу дуболому Власику. Іншого виходу немає. Можна було б доручити Берії. Але — ні. Занадто багато влади за короткий час узяв нарком. Противагою треба мати іншу силу. Нею буде Власик.
Дванадцята дня. Він майже ніколи не вставав раніше цього часу. А от сьогодні не спалося. Нервова ніч. Шифровка від резидента в Берліні. Та ще ця шльондра — Давидова.
Весна! Нарешті весна! Весна 1940 року. У цьому році багато чого має вирішитися. Якщо він програє…
— Власику, — погукав він вірного охоронця. Той миттю виринув із-за спини, немов чекав на його заклик. — Нехай Поскрьобишев знайде в музеї — не знаю, у якому, хай дізнається, в якому він знаходиться, — лист або хоча б текст листа Івана Грозного Девлат Гірею, коли той захопив і спалив Москву. Дзвони зараз…
«Якщо правда, що Гітлер націлився на СРСР, то треба терміново мобілізовувати всю економіку, відмінити вихідні, не говорячи вже про відпустки, за відсутність на роботі — тюрма, за брак — тюрма. Тільки так можна розмовляти з цим народом! Тільки з позиції сили! Як Іван Грозний. Інакше нічого не вийде…» — Сталін повільно піднявся на ґанок, повільно повернувся до спальні.
В його кімнаті застеляла ліжко Валечка Істоміна — сестра-господарка Ближньої дачі. А крім того, його економка, нянька, іноді, коли треба — таємна дружина.
На Ближній вона прислужувала вже п’ятий рік. Її привіз сюди Власик у ролі прислуги Хазяїна і своєї коханки. Та не так сталося, як гадалося. Валя сподобалася самому Хазяїну, і Власик відступився. Жінок на його вік вистачить.
Поступово Сталін звик до неї. І після смерті дружини Татки вона стала чимось на зразок наложниці. Коханки змінювалися — Давидова, Барсова, інші. А Валя залишалася. Вона ніколи не демонструвала незадоволення, коли він привозив коханок. А коли кликав її — мовчки йшла до його ліжка.
Про цей бік їхніх стосунків мало хто знав. Чергові офіцери нерідко намагалися залицятися до гарненької економки, притиснуши її в кутку, не знаючи, що за це можна накласти головою.
Валечка була неприступною і цим рятувала їм, а можливо і собі, життя.
Колись, після смерті Татки, він довго думав: чи повинен вождь мати офіційну дружину? І, врешті-решт, вирішив — не обов’язково.
Узяти за приклад класиків марксизму. Енгельс був неодруженим і мав любовний зв’язок із господинею квартири, яку винаймав. А коли співмешканка померла, переключився на її сестру. Він не мав часу, щоб одружитися! Теорія суспільства соціальної справедливості вимагала повної віддачі.
Маркс співмешкав зі служницею. Тому, що та була під рукою. Він, як і Енгельс, не міг витрачати час на жінок, бо з ранку до ночі працював над «Капіталом». Виводив формули: «товар — гроші—товар» та «гроші—товар — гроші».
А в нього, Сталіна, вождя радянського пролетаріату, була гарненька реготушка Валька Істоміна. Подруга. Яка потрібна кожному здоровому чоловікові.