— Я ж був його братом…
— А я була його дружиною. Я переживала дуже непростий період нашого шлюбу, а тут мені трапився ти. Ніхто з нас не чекав, що таке станеться. Те, що ми зробили, було недобре, і ми обоє згодом це збагнули.
— І ти навіть швидше, ніж я.
— Я мала думати про дітей, Джейку. І про Стюарта, попри його штучки.
Він сумно киває.
— Знаю. Ти вчинила правильно.
— Річ у тім, що ми ніколи не зможемо змінити те, що вже сталося. І якщо чесно, я б не хотіла нічого міняти.
— Я теж. — Із цими словами Джейк кладе свою руку на мою, а потім прибирає.
Він через силу посміхається, і ми залишаємо цю тему. Принаймні, поки що. Ми допиваємо вино і навіть примудряємося трохи посміятися навздогін нашому першому дню в морі, який видався просто катастрофічним.
Та коли я, сказавши «добраніч», умощуюся спати, наша розмова з Джейком починає відлунювати в моїй голові. Надто вже добре знайоме мені те відчуття провини, яке залишив по собі наш роман. Воно спустошило мою душу і досі спустошує. Особливо тому, що навіть Джейк не знає усієї правди.
І якщо існує таке поняття, як «промінь надії», то він мене знайшов. Я незле засвоїла життєвий урок. Мені трапив-
ся другий шанс покохати, і зараз моє кохання чекає на мене в Мангеттені.
Хай там як, але я не зможу зраджувати Пітера. Я люблю його більше за саме життя.
Розділ 21
Повільно, спокусливо дражнячись, відчинила Бейлі Тод двері своєї двокімнатної квартири в Ґринвіч-Вілиджі. На її обличчі була бісівська посмішка, а на решті тіла — майже нічого. А якщо точніше, то чорний бюстгальтер і трусики.
Саме це і сподівався побачити на ній сьогодні Пітер Карлайл.
Інколи Бейлі вдягала яскраво-червоне, інколи — сніжно-біле. Але ніщо так не збуджувало Пітерові кров, напомповуючи її туди, куди треба, як коли вона вбирала чорну як смола білизну. В чорній білизні Бейлі була схожа на розпусну хвойду, але саме це і приваблювало Пітера Карлайла.
— Привіт, красунчику, — проворкотіла вона дещо награно, але не дуже. Принаймні, Пітер сподівався, що в неї до нього щирі почуття.
На якусь мить він затримався у коридорі, оглядаючи Бейлі з ніг до голови так, наче вона була разюче гарним та коштовним витвором мистецтва. Густе каштанове волосся, хтиво-замріяні очі, бездоганне двадцятип'ятилітнє тіло, і досі туге, як баскетбольний м'яч. Але справжнім шедевром природи її робило миловидне обличчя з безневинним ангельським виразом. Стосовно жінок є одне дуже слушне правило: вдвічі молодша плюс сім років. І Бейлі під це правило більш-менш підпадала.
— Я цілий день тільки про тебе й думав! — захоплено видихнув Пітер, і це було недалеко від істини.
Бейлі іронічно схилила голову.
— Навіть коли цьомкав свою дружину, бажаючи їй гарної подорожі?
— Так, особливо в той момент, — анітрохи не вагаючись, відповів Пітер. Бейлі двадцять п'ять; Кетрін — сорок п'ять. У його свідомості не виникало жодної суперечності: Бейлі однозначно була для нього на першому місці, хоча Кет і справді виглядала доволі добре для своїх років. А років їй було стільки, скільки і йому.
Він пройшов у квартиру, не озираючись, зачинивши двері п'яткою.
Бейлі притиснулася до нього і прошепотіла на вухо:
— Мені так кортить трахнутися з тобою. Спочатку відсмоктати, а потім трахнутися.
Взаємне бажання було у Пітера ще сильнішим. Він настільки завівся, що йому аж у голові запаморочилося. Він нахилився поцілувати її, але коли до її повних губ лишалося кілька дюймів, Бейлі раптом відступила назад і захихотіла. А потім поманила його вказівним пальцем.
— Іди за мною. Не забувай, що ти в гостях. Це ж моя домівка.
Бейлі повела Пітера до спальні, але не в ліжко, а посадила його в коричневе шкіряне крісло біля вікна, що виходило на дещо чудернацький та привабливий район, у якому вона мешкала.
«Що вона замислила?» — подумав Пітер. І в його свідомості промайнула безліч гедоністичних, хтивих та неймовірних своєю розпусністю комбінацій. Потім з'явилася ще одна думка, цього разу іронічна. Як добре, що юрфак Нью-Йоркського університету випускає таких безсоромних дівчат!
Саме там він і познайомився з Бейлі кілька шалених та незабутніх місяців тому. Його запросили зробити доповідь для першокурсників на симпозіумі, присвяченому ролі прав затримуваних у системі кримінального правосуддя. А після доповіді Бейлі обережно і вкрай поштиво спитала, чи не зволить він побіжно переглянути її курсову роботу та зробити свої зауваження.
Чи навмисне Бейлі його домагалася, чи просто так сталося само собою — хтозна. Але Пітер відразу ж побачив, якою розкішною та вбивчо-привабливою вона була. І вже через тиждень вони опинилися в ліжку.