І раптом я почув тихе скавучання десь унизу, біля своїх ніг. Пес чорної масті сидів і, піднявши морду, дивився просто мені у вічі. Він був ще малий, але в нього вже завзято стояли вушка і тугим кільцем згортався хвостик. Він був ще дурний, але погляд його щиро промовляв: «Ти — мій господар, я люблю тебе. Я знаю, що ти мене ніколи не зрадиш, не покинеш. А я буду допомагати тобі на полюванні, охороняти твій дім. А якщо знадобиться — віддам за тебе життя».
І я зігнувся, обійняв його за шию і поцілував у мокрий холодний ніс.
1993р.
