Після цього я побажав міністрові всього найкращого і вийшов, залишивши на столі золоту табакерку.
Наступного ранку я завітав до міністра по свою табакерку, і ми знову заходилися запально розмовляти на ту саму тему. Серед розмови раптом під вікнами будинку щось бабахнуло, наче пістолетний постріл, і відразу ж по тому почулися несамовиті крики й галас людського збіговиська. Д. кинувся до вікна, відчинив його й виглянув. Скориставшись нагодою, я ступив до кошика, взяв листа, сховав до кишені, а натомість поклав іншого, такого самого з вигляду, що його заздалегідь приготував удома. Печатку міністрову я дуже вдало відтворив за допомогою хлібного м'якуша.
Шарварок на вулиці спричинила чудна поведінка якогось чоловіка, що вистрелив з рушниці в натовпі жінок та дітей. Але виявилося, що стріляв він без кулі, і винуватця відпустили, подумавши, що то божевільний чи п'яний. Коли буча надворі вщухла, Д. повернувся на своє місце, і я теж відійшов від вікна, куди був підступив, здійснивши свій план. Незабаром я попрощався з міністром. А того нібито божевільного насправді підіслав я.
– Але навіщо вам треба було підкладати такого самого з вигляду листа? – запитав я. – Чи не краще було б уже в перші відвідини схопити документа й піти собі?
– Д. – людина відчайдушна, він ні перед чим не зупиниться, – відказав Дюпен. – І в його будинку вистачить людей, йому відданих. Якби я наважився на такий непродуманий вчинок, як ви радите, мені звідти живому б не вийти, і мої любі парижани більше про мене і не почули б. Та я ще й інші мав міркування. Ви знаєте мої політичні погляди. У цій справі я діяв як прихильник потерпілої особи. Цілих вісімнадцять місяців міністр тримав її у своїх руках. А тепер – вона його триматиме, бо він же не знає, що листа в нього вже нема, і поводитиметься й далі так, як досі поводився. Таким чином він сам підкопує свою власну політичну кар'єру. Падіння його буде так само незагайне, як ганебне. Скільки не говорити про facilis descensus Averni,* все-таки вибиратися вгору (як казала Каталані* про спів) завжди легше, ніж сходити вниз. У даному разі я не відчуваю ані співчуття, ані жалю до того, кому судилося впасти. Він – справжнє страховисько, людина талановита, але абсолютно безпринципна. Мені тільки страшенно кортіло б знати, що саме він подумає, коли, діставши несподівану відсіч від «певної особи», як називає її префект, загляне до кошика й відкриє мого листа.
– Як? То ви ще й написали йому щось?
– Бачите, це було б не зовсім справедливо, ба навіть образливо, – лишити йому порожнього папірця. Одного разу в Відні Д. устругнув мені неприємну штуку, і я сказав йому, цілком незлобливо, що цього не забуду. Отож знаючи, що міністрові цікаво буде довідатися, хто саме перехитрував його, я змилостивився і залишив йому ключа до розгадки. Він добре знає мій почерк, тим-то я й написав посередині чистого аркуша:
... Un dessein si funeste,
S'il n'est digne d'Atree, est digne de Thyeste.*
Це з Кребійонового «Атрея».*
Примітки
«Викрадений лист» є третьою новелою з трилогії Едґара По про детектива-аматора Оґюста Дюпена. Перша та друга частини трилогії – новели «Убивства на вулиці Морґ» і «Таємниця Марі Роже».
Nil sapientiae odiosius acumine nimio – Для мудрості нема огиднішого від мудрствування (латин.).
Сенека Луцій Анней (бл. 4 до н. є. – 65 н. є.) – римський філософ-стоїк, письменник, політичний діяч, вихователь Нерона. За його наказом наклав на себе руки.
Абернеті Джон (1764-1813) – англійський хірург, відомий брутальною відвертістю у ставленні до пацієнтів і примхливою поведінкою.
... приписуваної Ларошфуко, Лабрюйєрові, Макіавеллі й Кампанеллі. – Ларошфуко Франсуа (1613-1680) – французький письменник-мораліст. У «Мемуарах» і «Максимах» у відточеній формі висловив свої гострокритичні думки про аристократію, дав їй сатиричну оцінку. Лабрюйер Жан (1645-1697) – французький письменник-мораліст. Макіавеллі Нікколо (1469-1527) – італійський політичний мислитель, письменник. Вважав, що заради зміцнення держави влада може вдаватися до будь-яких засобів, зокрема й аморальних. Кампанелла Томмазо (1568-1639) – італійський філософ, поет, політичний діяч, автор ранньокомуністичної утопії «Місто сонця».