— Тож ви — щаслива людина! А я, на жаль, натерпілася від кохання більше, ніж одне людське серце здатне витерпіти. Моя мати була мулаткою. Я заручилася з сином плантатора-француза, він був креолом. Наше щастя було зруйноване, як картковий будиночок, бо батько мого нареченого не захотів прийняти в сім’ю кольорову дівчину. Тому я дуже співчуваю цьому поетові, бо він буде нещасним з тієї ж причини, що і я.
— Він закоханий у мулатку?
— Так. І його батько теж рішуче налаштований проти шлюбу. Підступністю він домігся від молодої леді розписки про те, що вона відмовляється від щастя і ніколи не вийде заміж за Вільяма Олерта.
— Який жорстокий батько! — вигукнув я з добре розіграним обуренням, чим знову завоював схвальний погляд жінки.
Господиня пансіону повірила у вигадки Ґібсона і розчулилася до глибини душі. Напевно, ця балакуча жіночка розповіла йому історію свого кохання, а він відразу ж склав байку, за допомогою якої йому вдалося домогтися її співчуття і красиво пояснити потребу так поспішно покинути її гостинний дім. Для мене ж було дуже важливо дізнатися, що Ґібсон тепер ховається під ім’ям Клінтон.
— Так, саме жорстокий! — погодилася вона з моєю не дуже щирою думкою. — Однак Вільям лишився вірним коханій, привіз її сюди і помістив в одному з пансіонів поблизу.
Баффало Білл Коді в одязі мисливця. Фото Наполеона Сароні, прибл. 1880 рік.
— Тоді я не розумію, що змусило його покинути Новий Орлеан.
— Його почали переслідувати.
— Батько наказав вистежити його?
— Так. Він послав детектива, німця. Ох, ці німці! Я їх ненавиджу. Їх називають нацією філософів, але кохати вони зовсім не вміють. Цей негідник-німець зі своєю злощасною розпискою у руках переслідує Вільяма і їздить за ним з міста в місто (у глибині душі я реготав з довірливої жінки, яка так тепло розмовляла з тим самим «негідником»). Він із поліції. Він повинен зловити Вільяма і відвезти назад, до Нью-Йорка.
— Секретар містера Олерта описав вам зовнішність цього негідника? — запитав я, сподіваючись почути ще щось цікаве про себе самого.
— Так, і дуже детально. Цілком можливо, що він розшукає, де мешкав Вільям, і відвідає мене. Але я влаштую йому гідне прийняття! Я вже обдумала кожне слово, яке скажу йому. Від мене він не довідається, куди поїхав бідний хлопець. Я скерую його помилковим слідом, у геть протилежному напрямку.
Господиня перерахувала прикмети детектива і навіть назвала його, тобто моє, ім’я. Опис був правдивим, хоч і не дуже хвалебним.
— Я чекаю його з хвилини на хвилину, — провадила вона. — Коли мені доповіли про вас, я була переконана, що це він. На щастя, я помилилася. Ви не здатні переслідувати закоханих, руйнувати їхнє солодке блаженство, ви не можете чинити таких підлих речей і падати на дно прірви під назвою несправедливість і зрада. У ваших вірних очах я бачу, що ви неодмінно опублікуєте у своїй газеті статтю, в якій візьмете під захист нещасних і затавруєте ганьбою їхнього переслідувача.
— Я готовий це зробити, і навіть із приємністю, але мені треба знати, де зараз Вільям Олерт. Насамперед я повинен написати йому листа. Ви, мабуть, знаєте, куди він вирушив?
— Я справді знаю, куди він поїхав, однак не впевнена, що ваш лист застане його там. Поліціянта я б послала на північний захід, але вам скажу правду: містер Олерт поїхав на південь, у Техас. Він збирається до Мексики, а там затримається у Веракрус[21]. Але оскільки жодне судно не вирушало туди, йому довелося сісти на «Дельфін», який відплив до Кінтани[22].
— Ви це знаєте напевне?
— Звичайно. Містер Олерт дуже поспішав, до від’їзду залишалося так мало часу, що вони ледве встигли зібратися. Їм допомагав мій швейцар, який відпровадив містера Олерта і його секретаря на пароплав, поговорив із матросами й дізнався, що «Дельфін» прямує тільки до Кінтани, запливаючи у Ґалвестон[23]. Вони справді попливли на «Дельфіні», бо мій швейцар чекав на набережній, поки судно не відійшло від причалу.
— А секретар і наречена містера Олерта були з ним?
— Звичайно. Хоча мій швейцар і не бачив молодої леді, бо вона відразу ж пішла до себе в каюту, щоб уникнути чужих поглядів. Він і не питав про неї, мої слуги привчені поводитися тактовно і делікатно. Само собою зрозуміло, Вільям не кинув напризволяще свою наречену. Якоюсь мірою я навіть рада, що їх переслідувач відвідає мене, тому що це буде чудова сцена. Спочатку я спробую пом’якшити його серце і схилити на бік закоханих, а якщо це не вдається, то в очі випалю йому різкі слова і поведу розмову в такому зневажливому тоні, що він згорить на місці від сорому.
21
Веракрýс — портове місто у Мексиці, на південному заході Мексиканської затоки (Новий Орлеан — на її півночі).
22
Кінтáна-Рóо — штат Мексики на сході півострова Юкатáн, на побережжі Карúбського моря. На південний схід від Нового Орлеана.
23
Порт Ґáлвестон (штат Техас) на однойменному острові був заснований Конгресом Мексики 1825 року. Згодом там постало місто. На час подій у книзі місто Ґалвестон, як і весь штат, належало до США, на захід від Нового Орлеана.