— Найважливіше, — зауважив я, — це правильно визначити потяг, на який вони збираються напасти. Тут ми не маємо права помилитися.
— Якщо вірити в те, що ви зрозуміли з їхньої пантоміми, то вони вирішили захопити потяг із Маунтін[8], який їхатиме з заходу, але це мене дивує, бо звідти зазвичай везуть самих пасажирів, а от поїзди зі сходу завжди везуть такі товари, від вигляду яких у кожного червоношкірого починають блищати очі. Доведеться нам, мабуть, розділитися й піти в різні боки вздовж залізничної колії.
— У нас не буде іншого виходу, але це якщо ми не зможемо довідатися, звідки й коли тут їздять потяги.
— Звідки я можу це знати? Я ще в житті не сидів у штуці, яку ви називаєте вагоном і в якій не знаєш, куди подіти ноги від страху, я живу у прерії, юначе, і пересуваюся верхи на своїй Тоні. А що роблять зараз індіанці, ви не бачили?
— Не знаю, я бачив тільки коней, але думаю, що вони точно знають, коли з’явиться потяг, і візьмуться до діла аж уночі, інакше ми б уже почули, як вони стукають по рейках. До сутінків залишилося не більше ніж півгодини. Щойно стемніє, ми їх знайдемо і про все довідаємося.
Отже, він, як і я, дійсно сподівався, що під час сутички ми зможемо покладатися на допомогу персоналу потяга й пасажирів.
— Окей. Так і зробимо.
— У такому разі один з нас мусить піти і пильнувати колію. Я переконаний, що червоношкірі почнуть розбирати рейки десь неподалік від коней, щоб у разі невдачі якомога швидше втекти.
— Не треба, Чарлі. Подивіться на Тоні! Я ніколи її не прив’язую і не стриножую, це надзвичайно розумна тварина, і я цілком можу покладатися на її чуття. Ви колись бачили коня, який не видає ні звуку, відчуваючи наближення ворога?
— Ні.
— А моя Тоні — саме така. Мабуть, це єдиний такий кінь у всьому світі. Коли коні видають звуки, відчуваючи наближення ворога, це попереджає їхніх власників, але водночас і ворогів, які знають, що ви попереджені про небезпеку. Тому я відучив від цього свою Тоні, і вона, розумниця, все чудово засвоїла. Я завжди відпускаю її пастися на волю, а вона, коли чує чужого, мовчки підходить і тицяється у мене носом.
— А якщо вона раптом нічого не відчує?
— Чорт! Вітер дме якраз із боку червоношкірих, і якщо Тоні не відчує їх на відстані тисячі кроків, я дозволю вам застрелити себе на місці. Крім того, майте на увазі, що індіанці бачать не гірше за орлів, тож можуть зауважити вас іздалеку, навіть якщо ви вилізете на насип. Тому краще сидіть собі спокійно тут!
— Правду кажете, довірюся вашій Тоні, як і ви. Я ще не дуже довго її знаю, але вже встиг пересвідчитися, що на неї можна покластися.
Тож я знову витягнув свою «самокрутку» й закурив. Сем спершу широко розплющив очі, а потім так само широко роззявив рота, його ніздрі жадібно вдихнули запах тютюну, а на обличчі аж розгладилися зморшки від задоволення. Вестмен нечасто має нагоду покуштувати гарного тютюну, але вже коли курить, то зі справжньою пристрастю.
— Чудово! Чарлі, невже ви маєте сигари?
— Звичайно, щонайменше десяток. Пригостити вас?
— Буду неймовірно вдячний! Ви — просто скарб. Відтепер я поважатиму вас ще більше.
Він закурив за індіанським звичаєм, не втягуючи дим у легені, а ковтаючи, а потім тоненькою цівкою випускаючи його із живота. На його обличчі відбивалася неземна насолода.
— Забудьте про всі турботи! Треба поринути в це блаженство цілком! Я навіть можу вгадати, що це за марка сигари.
— Спробуйте. Ви знаєтеся на цьому?
— Сподіваюся.
— Ну і яка?
— Ґусфут із Вірджинії або Меріленду!
— Ні!
— Справді? Тоді я вперше в житті помилився. Цей смак ні з чим не сплутаєш, як і цей аромат.
— Але це не він.
— Тоді це бразильська Леґіттімо!
— Також ні.
— Кюрасао з Байї?
— Ні.
— То що ж це таке?
— Подивіться уважніше на сигару!
Я дістав ще одну сигару і почав акуратно розгортати її листок за листком.
— Ви збожеволіли, Чарлі! Навіщо ви псуєте таку чудову сигару? Кожен трапер віддасть вам за неї не менше ніж п’ять або навіть вісім бобрових шкір, якщо він довго не курив.
— Через два або три дні я отримаю нові сигари.
— Через три дні? Нові? Звідки?
— Зі своєї фабрики.
— У вас є фабрика?
— Так.
— Де?
— Там, — відповів я і показав на свого мустанга.
— Чарлі, прошу вас, не знущайтеся з мене.
— Це чистісінька правда.
— Якби ви не були Вбивчою Рукою, я подумав би, що ви здуріли.
— Ви просто подивіться на тютюн!