Час до початку подорожі промайнув для мене швидко. На честь найвідомішого та найулюбленішого вождя всіх апачів тижнями справляли урочисті поминальні обряди. Тоді мескалеро повинні були обрати нового вождя. Я був змушений скористатися всім своїм впливом, аби вибрали такого апача, від якого можна було б сподіватися мирного та великодушного виконання обов’язків, як це було властиво моєму загиблому другові. Вождем обрали Тіл-Лата, який, попри своє ім’я, виявився розумним чоловіком. З-поміж усіх червоношкірих, що претендували на посаду вождя, він, власне, найменше був схильний до упереджень індіанців щодо білих людей.
Та чи вдасться йому завоювати такий беззаперечний авторитет, який мав Віннету серед інших племен апачів? Як пізніше засвідчить історія, цього не сталося. Окремі племена поступово втратили той тісний зв’язок, який вправно підтримував Віннету. Це коштувало їм значних зусиль і виснажило їх у кровопролитній і марній боротьбі з блідолицими. Зокрема в історію західних штатів кривавими буквами записане ім’я вождя Джеронімо із племені чірікауа.
Заповіт апачів, який я викопав на Наґґет-Ціль, знищений — розвіяний вітром. Жоден із членів племені не скористався тим духовним спадком, який Віннету залишив по собі. Жоден із них не мав такої величчі, такої славної і переможної відваги.
Жоден? Дійсно ніхто? Може, все-таки хтось знайшовся?
Те, що я незабаром розповім, має довести: якщо знаки не брешуть, то червона раса починає, врешті-решт, приходити до тями, тому щойно винесений їй суворий вирок потребує спростування. Що більше я розповідаю, то прекраснішою і осяйнішою постає перед моїми очима постать того, кого я зобразив і полюбив як представника всього його народу, то більше він набуває життєствердного тепла і яскравого вигляду — той, кому я мусив був викопати холодну могилу на високому березі Міссурі, найшляхетніший з-посеред індіанців,
ВІННЕТУ,
вождь апачів!
Мапи
Опис ілюстрацій
Третю частину трилогії Карла Ф. Мая (1842–1912) «Віннету» також проілюстровано автентичними фотографіями Джона К. Г. Ґребла, Едварда Ш. Киртіса, Френка А. Райнгарта, Роланда В. Ріда і Алоїса Шіссера. У цій частині, як і у другій, ми не повторюємо біографічних довідок про тих авторів фотоколекцій, про яких ми вже розповіли у котрійсь із попередніх частин.
Але ми використали світлини й інших фотомайстрів. Тут є роботи з колекції студії Чарльза Мілтона Белла (1848–1893) — одного з найвідоміших свого часу вашингтонських фотографів. Основу цієї колекції становлять портрети столичної суспільної верхівки. Але є у ній також портрети індіанців, які він робив для Департаменту внутрішніх справ та Бюро Американської Етнології.
У третій частині трилогії представлено й роботи А. Френка Рандала (1854–1916), який 1886 року супроводжував військо генерала Джорджа Р. Крука під час кампанії проти апачів Джеронімо. Опісля він тривалий час мандрував Арізоною і Нью-Мексико, фотографуючи місцевих мешканців, зокрема й представників племен апачів. Утім збереглося лише близько сотні його світлин.
До вищезгаданого генерала приєднався також легендарний фотограф і фотожурналіст із Арізони, а згодом — шериф округу Кочіз, Каміліус Сідні Флай (1846–1901). На жаль, більшість його негативів була знищена під час двох пожеж у його фотостудії. І нині його світлини доступні здебільшого завдяки публікаціям у тогочасній періодиці. У цій частині використано дві його роботи, на яких зафіксовано Джеронімо та його побратимів.
Тут також розміщено дві світлини невідомих майстрів, що доносять до нас типовий образ вестмена, романтизований, і не безпідставно, у численних літературних і кінематографічних творах. На одній із них бачимо легендарного американського мандрівника, дослідника, мисливця, цивільного скаута й армійського офіцера Лютера Сейджа Келлі (1849–1928), більш відомого під прізвиськом «Єловстоун». Він брав участь у Громадянській та Індіанських війнах, у Філіппінській кампанії, добував золото у Неваді, був провідником у дослідницькій експедиції в Аляску, працював індіанським агентом для San Carlos Apache Indian Reservation. А 1959 року студія Warner Bros. Pictures створила фільм-вестерн під назвою «Єловстоун Келлі» із Клінтом Волкером у головній ролі.
Вестмен на іншому фото, Сімпсон Еверет Стілвел (1850–1903), відомий також під прізвиськом «Команч Джек», свого часу втішався не меншою славою за Баффало Білла Коді і був його другом. Він полював на бізонів, брав участь в Індіанських війнах як цивільний скаут, що підписав контракт з Армією США, відзначився у битві на Арікарі-Форк, був провідником у підполковника Джорджа А. Кастера. Пізніше його висувають на посаду маршала, працює суддею, а наприкінці життя живе у власному ранчо у Вайомінґу та опікується справами Баффало Білла під час гастролів його Wild West show.