— Так, я й там побував, але до останнього дня не маю ніякого стосунку, бо живу днем нинішнім. Ви дозволите нам приєднатися до вашого загону?
— Звичайно. Тим більше, що ви знайомі з містером Маршаллом. Як ви зважилися удвох вирушити в подорож по Льяно-Естакадо?
Недовіра, яку я почував до Вільямса, спонукала мене прикинутися легковажним і недосвідченим.
— Для такої подорожі не потрібна особлива відвага. Дорога розмічена, тож перетнути пустелю не дуже складно.
— О, який ви герой! А вам ніколи не доводилося чути про стерв’ятників із Льяно-Естакадо?
— Хто це?
— Ну от бачите. Але краще про них зараз не говорити, щоб не накликати біди. Повинен вам сказати, що я б не здивувався, зустрівши в пустелі Вогняну Руку або Вбивчу Руку. Або ж когось такого спритного, як Священне Вухо, але ви?! Ви щось чули про цих людей?
— Можливо. Але не пригадую. А скільки нам ще доведеться їхати, поки ми не виберемося з Льяно-Естакадо?
— Днів два.
— І ми на правильному шляху?
— А на якому ж?
— Мені здалося, що віхи раптово повернули на південний схід замість південного заходу.
— Запевняю, це вам тільки здалося. Мене важко обманути, я знаю Льяно-Естакадо як свої п’ять пальців.
Мої підозри ставали сильнішими з кожною хвилиною. Якщо він і справді був настільки досвідченим, як говорив, то вже давно помітив би, що збився зі шляху. Тому я вирішив і далі прикидатися простаком.
— Чому ваша компанія посилає вас так далеко на південь? Я завжди думав, що на півночі хутра більше.
— Це ви дуже правильно зауважили! Але нас цікавлять не тільки хутра, а й шкури. Тутешні індіанці заготовляють на запас м’ясо бізонів, і в них можна за безцінь скупити тисячі дублених шкур.
— Он воно як. А я думав, що задля бізонових шкур не треба їхати аж так далеко. У резерваціях поблизу індіанських поселень їх можна купити скільки завгодно і теж недорого. До того ж купці, як мені казали, можуть не боятися індіанців. Це правда, що лист у конверті або будь-який папір із печаткою захищають від жорстокості індіанців?
— Так. Ми не тільки не боїмося дикунів, але навіть сподіваємося на їхню допомогу.
— Напевно, маєте з собою такі листи?
— Звичайно. Варто мені показати папір з печаткою, і будь-який індіанець допоможе мені.
— Це дуже цікаво, сер. Покажіть мені, будь ласка, такий папір.
Вільямс зніяковів, але тут же спробував приховати це.
— Ви колись чули про таємницю листування? Я можу показувати ці папери тільки індіанцям.
— Я й не збирався читати їх. Та тільки мені здається, що вам ніколи не доводилося підтверджувати свою особу перед білими.
— Для цього мені достатньо моєї рушниці. Зарубайте це собі на носі!
Я зобразив на обличчі переляк і зніяковіло замовк. Сем хитро посміхнувся і підморгнув не мені, що могло би видати його, а своїй Тоні. Я відійшов до Бернарда Маршалла.
— Боб розповів мені, куди та з якою метою ви прямуєте, — звернувся я до нього. — Скажіть, поліція напала на слід убивці?
— Ні, жодних слідів не знайшли. Але мені здається, що вбивця був не один.
— А де тепер Аллен?
— У Сан-Франциско, принаймні звідти він прислав нам останні листи.
— Гаразд, отже, вам нескладно буде там його знайти. Ви надумали заночувати тут?
— Так, тут.
— Тоді я теж подбаю про свого коня.
Я розсідлав мустанга, насипав йому кукурудзи та стриножив. Сем зробив те саме для своєї старенької Тоні. Ми не перекинулися з ним ані словом: двоє мисливців, які прожили разом кілька тижнів, чудово обходяться без слів і по очах розуміють думки один одного. З Маршаллом ми також більше не розмовляли. Так минув день і почало смеркати.
— Чи не час розставити вартових, сер? — запитав я Вільямса. — День видався важкий, ми втомилися і хочемо спати.
Той негайно призначив вартових, але, що дивно, не довірив охороняти табір ні мені, ні Семові, ні Бернардові.
— Лягай коло них, щоб вони не могли перемовлятися, — шепнув я Бернардові.
Він здивовано подивився на мене, але послухався. Сем зрозумів мене й теж влаштувався поруч з іншими, тож розмовляти вони могли тільки коли стояли на варті.
Коні теж вляглися, бо для них не було пасовиська. Я ліг біля мустанга, примостивши голову йому на живіт, а замість подушки взяв сідло, зробив я це не просто так — розумна тварина попередила б мене про наближення людини.