— Викривати, інформувати, навчати, захищати, карати винних, приймати закони — ось що ми маємо робити, Віолето, — сказала вона.
І саме так, Каміло, в моєї фундації з’явилася конкретна місія. Саме завдяки цьому я залишалася активною і натхненною у так званому третьому віці, хоча в моєму випадку йдеться вже про четвертий чи п’ятий. Тепер це завдання Майлен Кусанович, яка тоді була полум’яною отроковицею, що прагнула справедливості. Поки та дівчинка присвячувала вільний час феміністичній діяльності, ти волочився за працівницею супермаркету. Скільки я мала з тобою клопотів, Каміло!
Сусана та її діти, які прибули в мій дім з наміром сховатись на кілька днів від того проклятого поліціянта, залишилися в нас на кілька років, бо було небезпечно вертатися в Науель, де той чоловік міг їх знайти. Гаральд оплатив дівчині нові зуби, і коли вона перестала прикривати обличчя рукою і змогла усміхнутися, ми побачили, що вона дуже схожа на свою бабусю Факунду в молодості. А ще вона успадкувала від неї серйозність і силу. Вона оговталась від травми і, щойно змогла відправити дівчинку в дитячий садок, почала працювати в одному з притулків моєї фундації. Немовля бавила Етельвіна — з тією самою любов’ю, яку вона вкладала в тебе, коли ти був маленьким, Каміло. Не маю поняття, що сталося з тим поліцейським, він попросту канув у забуття.
26
Ти закінчив Сан-Ігнасіо з найгіршими в твоєму класі оцінками, але з відзнакою найкращого товариша, ставши улюбленцем директора, з яким сам на сам сперечався про Бога і життя.
— Іноді ваш онук виводить мене із себе, Віолето, але я його дуже ціную, бо він кидає мені виклик і смішить. Знаєте, що йому недавно прийшло до голови? Що, якщо Бог існує, що, на його думку, не є фактом, а лише припущенням, він має бути марксистом. Мені шкода, що наступного року його вже не буде в нашій школі, — пояснив він мені.
У тому віці ти нічого не знав ні про Бога, ні про життя, натомість, як мені здається, добре розумівся на жінках. Ще змалку ти вічно ходив закоханий у когось зі страшною силою. У дев’ять років ти погрожував, що накладеш на себе руки через юну сусідку, якій було сімнадцять і вона навіть не підозрювала про твоє існування, доки ти не вкрав мій діамантовий перстень, аби подарувати їй. Думаю, ти її пам’ятаєш. Бідна дівчина, червона від сорому, прийшла віддати його мені.
— Каміло попросив, аби я зачекала, коли він закінчить школу і зможе одружитися зі мною, — зізналась вона мені.
Після того великого любовного розчарування ти міняв кохану кожні два тижні. Етельвіна проганяла їх усіх. «Не приводь мені додому хвойд, Каміло!» Вона мала на увазі дівчаток у підколінниках і шкільній формі.
Одразу після закінчення школи, коли ти вступив в університет, щоб вивчати інженерну механіку, ти закохався в удвічі старшу за себе жінку, тобі подобалися старші пані. На щастя, я не пам’ятаю її імені й сподіваюся, що ти також. Ти збирався одружитися з нею, хоча, як цілком справедливо казала Етельвіна, тобі ще молоко на губах не обсохло. Вона була розлученою, мала двох дітей-підлітків, працювала менеджером у супермаркеті — чесно кажучи, я не знаю, що вона побачила в тобі; мабуть, відчувала велику потребу, якщо накинула оком на патлатого і розхристаного хлопчиська, яким ти був. Та що там, ти й досі таким є.
Мені довелося втрутитися, бо моїм вічним обов’язком було захищати тебе, як я пообіцяла Ньєвес. Спочатку я перейшлася до супермаркету з наміром напоумити ту даму. Вона прийняла мене в своєму офісі — закапелку за відділом м’ясних виробів. Була доволі пересічною, як на мою думку, але до мене поставилася з повагою, коли я застерегла її, аби вона заради власного блага перестала зустрічатися з моїм внуком, бо він нахабний шалапут і бабій, пияк, злодюжка з буйним норовом.
— Дякую, сеньйоро Дель Вальє, що ви мені сказали, я візьму це до уваги, — відповіла вона мені, делікатно відпроваджуючи мене до дверей.
Позаяк пані із супермаркету пустила мої слова повз вуха, я домовилася з Хуаном Мартіном, що відправлю тебе до нього в Норвегію — з думкою про те, що ти перемкнешся на юних скандинавських дівиць. Пропозиція попрацювати влітку в індустрії розведення лосося, яку ти отримав, не впала з неба за твої заслуги, як ми тобі наплели, її для тебе з деякими труднощами роздобув Гаральд, бо ти в той час ні на що не годився і варто було лише на тебе глянути, щоб здогадатися, що ти вітрогон. За нашим задумом, ти мав лишатися там якомога довше. Він вдався, але я не припускала, що заодно це віддалить тебе від інженерної механіки. Ти успадкував цю схильність по материнській лінії. Як я тобі казала, тітка Пілар була генієм механіки. Могла лагодити несправності й винаходити механізми, як-от той саморобний пристрій для сушіння пляшок, таку собі велетенську повітряну скульптуру, що була на вигляд, наче доісторична викопна знахідка. Вона передала тобі свій дар через заплутані стежки прабатьківської крові, і за допомогою цього ти зміг зробити більше, ніж за допомогою молитви. Це дуже прислужилося тобі у смітнику, тобто в твоїй комуні.