З якоїсь причини, яку я вже не згадаю — можливо, то була справа одинадцятирічної дівчинки, що завагітніла від свого вітчима, якій відмовились зробити терапевтичний аборт і вона померла під час пологів, — ми, тисячі жінок, вийшли на вулиці кількох міст. На той час це можна було робити без ризику. У натовпі я зіткнулася з Майлен Кусанович і не впізнала її: худа й негарна шмаркачка перетворилася на амазонку, яка крокувала на чолі групи зі знаменом в руках.
— Віолето! Це я, донька Антона! — гукнула вона мені.
З одного боку вона поводилась зі мною фамільярно, наче ми були однолітками, з іншого — раділа, що я беру участь у маніфестації, наче я була якоюсь немічною старою.
З того дня я мала її на оці, Каміло. Спочатку, до того як тобі забагнулося стати священником, я хотіла, щоб ти на ній оженився, але тепер мушу вдовольнитися тим, що вона твоя найкраща подруга — хіба що в майбутньому ти знімеш із себе духовний сан і відмовишся від безшлюбності. До речі, безшлюбність є баластом; можливо, колись вона викликала повагу, але зараз є підозрілою, ніхто не лишає дитину зі священником на самоті. В нашій країні є триста визнаних священників-педофілів. Я запросила Майлен на чай, як це було заведено тоді, аби перевірити її, перш ніж познайомити з тобою. Нам ніхто не заважав, бо Гаральд з кількома друзями поїхав на риболовлю. Я не схвалюю цього жорстокого спорту, який полягає в тому, щоб піймати нещасну рибу, видерти з неї рибальський гачок і з роздертою пащею кинути назад у воду, де вона поволі сконає або її зжере принаджена кров’ю акула. Але я відхилилася від теми, вернімося до Майлен.
Я чекала на появу горластої і спітнілої дівчини, яку бачила на вуличному марші, але вона постаралася справити на мене добре враження і прийшла з макіяжем, вимитим волоссям, у матроських штанах, приталених згори і розкльошених донизу, як було тоді модно, і білих черевиках на платформі. Етельвіна приготувала для нас меренговий торт, до якого гостя знай прикладалася, не зважаючи на калорії; ця подробиця врешті переконала мене, що вона ідеальна дівчина для мого внука, я люблю людей, які набирають тіла із задоволенням.
Я дізналася, що вона вивчає психологію і що до закінчення університету їй лишається три роки. Вона спитала мене, чи проходила я психоаналіз, і я потрактувала це не як безцеремонність з її боку, а як професійну цікавість. Виявилося, що вона чула про лікаря Леві, бо на факультеті вони вчились за його книжками, і на неї справило враження те, що я знала його особисто. Він помер ще до її народження. Гадаю, в ту мить, вона порахувала скільки мені років і дійшла висновку, що я така сама древня, як піраміди, але не змінила свого товариського тону.
Я скористалася нагодою, аби розповісти їй про мого внука, чудового юнака з добрими почуттями й твердими принципами, вродливого, працьовитого і дуже розумного. Етельвіна, яка саме подавала наступний шматок торта, завмерла з ножем у руках і запитала, кого я маю на увазі. Я сказала Майлен, що у тебе чудовий контракт у Норвегії, не уточнюючи, що йдеться про патрання лососів, що перед від’їздом ти почав вивчати інженерну механіку і по поверненні плануєш продовжити навчання і що невдовзі приїдеш до мене в Сакраменто.
— Я б хотіла, аби ви познайомилися, — сказала я ніби між іншим.
Етельвіна саркастично хмикнула і пішла на кухню.
Мати Антона Кусановича була чистокровною індіанкою, але він успадкував риси свого батька-хорвата. Одружився з канадкою, яка як туристка подорожувала Південною Америкою, закохалася тут і вже не вернулася в свою країну. Майлен розповіла мені, що то було кохання з першого погляду і що її батьки люблять одне одного, як першого дня, й після того, як привели на світ семеро дітей. Вона єдина, в кого є щось від бабусі-індіанки: пряме волосся кольору агату, чорні очі й виразні вилиці; решта родини зовні такі як європейці. Суміш рас робила її дуже привабливою.
Та тієї миті я й не могла уявити, що поки я шукала тобі наречену, ти снував плани вступити в семінарію.