Багато років по тому, вже в старості, Джозефіна Тейлор розповість мені, що того вечора вони з Тересою скріпили дружбу, яка змінить її життя. Її єдиним сексуальним досвідом були ґвалтування і побої того британського офіцера, коли вона була підлітком, які залишили по собі рубці на тілі й у пам’яті, а також повне неприйняття фізичної близькості. Думка про сексуальну насолоду була для неї немислимою, і, можливо, тому вона не знала як відповідати на залицяння Хосе Антоніо. З Тересою вона знайшла любов і мало-помалу змогла розвинути власну сексуальність, про існування якої не підозрювала. У тридцять один рік вона зберігала рідкісну невинність.
Тереса вихвалялась, що перепробувала все, що можна, не зважаючи на мораль чи правила, нав’язані іншими. Вона однаково висміювала як закони, так і релігію. Пояснила Джозефіні, що мала романи із чоловіками і жінками, і вважала вірність абсурдним обмеженням.
— Я вірю у вільну любов. Не намагайся мене прив’язати, — застерегла вона її через кілька тижнів, пестячи оголену на канапі.
Міс Тейлор погодилась на це з важким серцем, не уявляючи, що у тих тривалих стосунках, які їх пов’яжуть, вона не матиме причин для ревнощів, бо Тереса буде найвірнішою і найвідданішою з коханок.
На початку вересня 1929 року американська фондова біржа пережила тривожний спад, а в жовтні стрімко пікірувала донизу. Мій батько збагнув, що коли обвалиться найсильніша економіка світу, на решту країн це вплине як стихійне лихо і наша не буде винятком. То було питанням часу, можливо, кількох днів, щоб його фінансова споруда завалилася і він став банкрутом, як ними стали стільки заможних людей в Сполучених Штатах. Що буде з його бізнесом, з продажем дому, який ось-ось мав реалізуватися, з будівництвом споруди, в яке він вклав стільки грошей? Задля спекуляцій на біржі він заклав своє майно, взяв кабальні позики і прокручував незаконні оборудки, через які мусив вести подвійну бухгалтерію — одну законну, а іншу таємну, посвячений в яку був лише Хосе Антоніо.
Арсеніо дель Вальє переживав паніку: зсередини його пекло, а ззовні огортало крижаним холодом, переполох не давав йому бодай на мить заспокоїтися і чітко думати; він хапав ротом повітря, спливав потом. Він порахував скільки людей залежить від нього: не лише його родина, але й челядь і службовці в його офісі, робітники на лісопильні й ті, що працювали на виноградниках на півночі, де він почав втілювати в життя свою мрію про дистилювання вишуканого бренді, яке б склало конкуренцію перуанському піско. Всі вони опиняться на вулиці. Жоден з його синів, опріч Хосе Антоніо, не допомагав йому вести бізнес, четверо інших користали з достатку, який він їм забезпечував, не цікавлячись тим, звідки він береться. У відчаї він думав, як боронитиме дружину, її сестер і мене, як сам рятуватиметься від банкрутства і приниження через те, що зазнав фіаско, як відбиватиме нападки суспільства, кредиторів, моєї матері.
Не він один перебував у такому стані. Серед членів Клубу Уніон панував такий самий страх, який паралізував мого батька, і часами він посилювався, бо передавався від одних іншим. Сидячи в салонах, опоряджених в англійському стилі в зелені і багряні кольори, зі сценами полювання на лисів, яке в нашій країні ніколи не влаштовували, та автентичними меблями Чіппендейла, пани з вершків суспільства, які традиційно мали економічну, хоча не завжди політичну владу, впевнені у безпеці своїх привілеїв, стежили за новинами, яким не йняли віри. Доти різного штибу халепи, такі часті в краю землетрусів, повеней, засух, бідності та вічного невдоволення, їх оминали.
Лакеї снували туди-сюди, наливаючи лікери і подаючи тарілки зі свіжими устрицями, крабовими клешнями, маринованими перепелами і смаженими пиріжками: тривога була такою, що за стіл ніхто не сідав. Зненацька лунало оптимістичне судження, що поки ціна на деякі корисні копалини лишатиметься стабільною, країна зможе уберегтися від бурі, що насувається, але ця ілюзія притьмом розбивалась об бідкання решти. Цифри були неспростовною дійсністю.
Як цього й чекав з важким серцем мій батько, в останній вівторок жовтня світ дізнався, що міжнародний ринок цінних паперів луснув. Батько зачинився з Хосе Антоніо в бібліотеці, щоб розібратися в ситуації, усвідомлюючи, що його власне потьмарення розуму не дає йому змоги вжити якихось заходів, щоб відвернути біду. Він сумнівався у всьому, а найбільше — в самому собі. Його підвело те, на чому трималося його суспільне становище: його природна здібність заробляти гроші, його прозорливість, що допомагала йому знаходити найкращі можливості, яких більше ніхто не бачив, його собачий нюх, щоб вчасно відчути проблему і вирішити її, його харизма вуличного торговця, з якою він так спритно задурював людям голови, що здавалося, він робить їм послугу, і та варта заздрості легкість, з якою він виплутувався з тарапатів. Він був не готовий побачити ту безодню, що розверзлася під його ногами, і той факт, що багато людей опинилися в тій смій прірві, не був для нього розрадою. Він думав, що його син, такий розважливий і спокійний, зможе йому щось порадити.