Удаючи, ніби вона зайнята намазуванням масла на кекс, міс Жозефіна зауважила:
— Арабелло, це плаття неймовірно личить тобі, з твоєю фігурою.
Арабелла м’яко засміялася своїм новим гортанним голосом.
— Тут справа не в одязі, — сказала вона, — а в перетворенні мого народу.
Вона розповіла, як білі чоловіки завжди принижували темношкірих африканців через те, що ті так і не вигадали колеса чи плуга. А правда полягала в тому, що африканці зневажали будь-які інструменти, що спотворювали Землю. Темношкірі уклали із Землею угоду, яка сягала корінням в сиву давнину. Планета задовольняла будь-яке їхнє прохання. Саме через це континент став таким багатим на ресурси. Земля із задоволенням виношувала золото й діаманти у своєму лоні, щоб тішити темношкірих людей. А ці люди у свою чергу ніколи не шрамуватимуть землю своїми дорогами чи ораними борознами.
— Коли білий чоловік вторгся в Африку, — продовжила Арабелла, — ми очікували, що він, так само як і ми, поважатиме цю священну землю.
Та оскільки ця рілля не була його колискою, європеєць не бачив нічого, окрім багатства, яке він жадав плюндрувати. Чоловік, що ніколи б не погодився на аборт, чоловік, який сповідував святість життя, у той же час роздирав лоно землі й випатровував дари, які там готувались і ховалися. Нафтові свердловини й шахти білих спустошували землю. І те, що планета створила, щоб віддячити темношкірій расі за управління, білий чоловік награбував і вивіз геть.
Арабелла зміряла міс Жо прохолодним презирливим поглядом.
— Відтоді мій народ навчився приховувати свої особливі сили. Сотні років тому ми приховали наші справжні таланти і мудрість через страх, що білий чоловік захоче зловжити ними й розширити свою орду володінь.
Міс Жо дивилася на свої хімічно потьмянілі руки й відчувала глибокий сором за історію своєї жадібної раси. Вона відчула, ніби власне спалене волосся принижує її. Без сумніву, безрозсудність білих чоловіків і їхня провина тепер стали її спадком.
— Зі всіх людей лише містер Кінг максимально наблизився до викриття справжньої магії темношкірих, — пояснила Арабелла. — Багато років ми дискутували, чи не варто його вбити заради власної безпеки.
Міс Жозефіна слухала це із зачудуванням.
— Темношкірі вбили Мартіна Лютера Кінга-молодшого?
Арабелла насупилася.
— Не Доктора Кінга… — наголосила вона. — Ми найняли чоловіка, щоб убити Стівена Кінга. На жаль, убивця виявився безвідповідальним, і сплановане вбивство на автомобілі обернулося провалом.
У своїх майстерних роботах, повела вона далі, книжках «Сяйво», «Протистояння» і «Зелена миля», Кінг майже спромігся переконати білих людей у тому, які величні та моторошні сили темношкірі приховують від світу.
Не чекаючи прохання, Арабелла струснула лляною серветкою і запхала її у виріз халата міс Жо. Домоправителька підняла ніж і відрізала маленький квадратик шинки. Виделкою обережно вклала кусник старій жінці до рота.
— Тепер їжте, — сказала вона.
Оніміла міс Жо мовчки жувала той же шматочок шинки, знову й знову, як корова жує свою жуйку, не усвідомлюючи, що м’ясо перетворилося на прісну кашу. Тиша й очікування натиснули на неї зусібіч. Нарешті вона наважилася запитати:
— То… де сталася пожежа? Чому Джамал полетів звідси так поспішно минулої ночі?
У відповідь Арабелла підійшла до невеликого телевізора в кімнаті й натиснула на кнопку. Екран заповнили маленькі люди. Натовп із факелами в руках.
— Ну, ви знаєте, той хлопець має власні таємниці, — сказала домоправителька, не зводячи очей із переповненого екрана. — Ви ж бачили, як він роздивляється ті старі картини ваших предків.
По телевізору океан бунтівників оточив якусь величну будівлю, почав кидатися камінням і цеглою в різьблений фасад. Гриміли постріли, і хмарки пилу з’являлися там, де кулі рикошетили від каменю. Лунав хрумкий звук розбитого скла.
Ближчий кадр показав високі вишукані вікна. Вони облямовували обличчя людей, заблокованих усередині. Вродливі, та все одно у пастці, всі ті обличчя були темношкірі.
Інтуїція Талбота взагалі не підводила. 1960-ті зірвали всі моделі життя. Відтоді покоління блукали своїми життями в пошуках нового спільного ескіза. Відповідь лежала не в комунізмі чи фашизмі. І не в християнстві чи капіталізмі. Політичний активізм і освіта — все виявилося зіпсованим. Найбільше досягнення сучасних людей було в тому, щоб позбутися тих обмежувальних моделей.