— Що це ти читаєш?
Волтер підняв книжку, демонструючи синьо-чорну обкладинку і золотисту назву.
Талбот знавіснів.
— Як вона називається?
Волт провів пальцем під назвою.
— «Виправний день».
Обличчя старого так розчервонілося, що свіжа кров чвиркнула з двох невеликих порізів на лобі.
— Ні, неправильно!
Волтер повернув книжку й прочитав назву. Це вона, «Виправний день».
— Я не так говорив! — заревів старий, задихаючись і розпльовуючи слину.
Дрижаки пробігли Волтеровим тілом. У голові промайнули похмурі підрахунки. Скільки книжок він уже видрукував і розповсюдив? Відповідь: усі.
Талбот заголосив:
— Ти придурок! Спиняй друк!
Було надто пізно, проте Волтер цього не сказав.
— Я говорив тобі назвати книжку «Судний день»![208] — вибухнув Талбот.
Судний день. Бог знає, що Волтер іще недочув. Талбот з невірою похитав головою. Він гаркнув:
— Уже надто пізно виправити цю… друкарську помилку?
Судний день. Бля.
І Волт збрехав. Він натягнув свою найкращу маску чистої впевненості й сказав старому:
— Не хвилюйся. Я все виправлю.
Закриваючи книгу Талбота та обережно відставляючи її, Естебан проголосив:
— Квір-спільнота завжди була ударною частиною західної цивілізації.
Загальний гул піднявся від публіки, що сиділа навколо Ґевіна. Їх годували цією лекцією, ще відколи вони здалися в Центр утримання.
Вона весь час била в одні й ті ж цілі: що Малкольм Ікс був бісексуальним шахраєм, про Джеймса Болдвіна, феміністичний рух і їхню власну Ніч довгих ножів, де вони витіснили свій лесбійський контингент, який усе заснував, щоб рух більше приваблював «футбольних» мамусь. Промова зачіпала модернізацію міст. І апогеєм була історія про те, як шкільна закоханість Гітлера в Людвіґа Віттґенштайна призвела до Другої світової війни і сумнозвісного Остаточного розв’язання єврейського питання.
Приблизно щомісяця якийсь із вождів Гомії прибував виголошувати ці запальні промови. Щоб підняти дух. Сьогоднішнім мовцем був вождь першого роду. Звали його Естебан. Він підняв голос у відповідь на ремствування.
Перебиваючи його, Ґевін озвався:
— Моя сестра… — кімната затихла. — Моя сестра Шарм усе порахувала. І каже, що нікого з нас не обміняють, доки нам десь сорок не стукне, — він не говорив голосно, але запала така незворушна тиша, що його голос звучав громом.
Ще якийсь малий гукнув:
— І що це має бути?
Речник заперечив:
— Жінкам-емігранткам дадуть перший пріоритет, щоб вони могли розпочати продукцію експорту якомога швидше.
Молоді лесбійки, що сиділи навколо Ґевіна, простогнали. Табір виглядав не так погано, порівняно з кар’єрою людської племінної худоби.
З подіуму Естебан наголосив:
— Це мусить прискорити процес обміну на кілька років.
Позиція Гомії, їхня офіційна платформа, полягала в тому, що ні Білія, ні Чорнотопія не хочуть годувати і надавати житло експорту довше, ніж це точно необхідно. З плином часу будуть створені спеціальні житла для обміну експортом якомога швидше. Можливо, вдасться укласти торговельну угоду, яка допоможе теперішньому експорту Гомії емігрувати в обмін на майбутніх іммігрантів з Гомії. Саме тому трубопровід повинен бути настільки обтяженим, наскільки можливо.
А насправді Ґевін і його покоління, перше покоління, що досягло Віку проголошення з часу Виправного дня, сортували сміття для переробки. Вони опинилися за ґратами, спали в загальних кімнатах, їли локшину рамен щодня по три рази й зовсім не мали чим себе відволікти, окрім відділяння пластику номер 6 від пластику номер 8[209], а жерсті від алюмінію — завдання, що колись виконували машини, до того як рабська праця стала економічно ефективнішою. От лише її називали не рабською працею, а аутсорсингом. То була офшорна праця, от лише вона не була ні в яких офшорах, а прямісінько в Білії. І працювали там не раби, от лише фактично вони не могли покинути кампус, от лише кампус був обведений колючим дротом і вартовими вишками. І це була шляхетна робота, на користь їхнього майбутнього і майбутнього Гомії, от лише вони цілими днями горбилися над повзучою стрічкою транспортера, наповненою липкими бляшанками і вимащеним папером, під постійним роєм мух, яких приваблював сморід гниття йогурту і прокислого пива.
Експортовані не прожили тут довше року, от лише кожен тиждень здавався роком, оскільки ні в кого не було календаря, бо ніхто не очікував, що застрягне тут так надовго, крім якихось реалістів, які почали робити насічки на фарбі в одній туалетній кабінці, щоб усі могли сходити й порахувати дні й у будь-який час нажахатися від того, наскільки справді довго вони тут стоять біваком, риються в смітті, от лише це не має значення, бо вони все одно в пастці, от лише щомісяця якийсь чиновник із землі обітованної, якої їм ніколи не дістатися, прибуває, щоб підняти дух наснажливою промовою про славу Гомії, от лише сьогодні Ґевін підвівся посеред промови, посеред аудиторії, й поставив це страшне запитання.
208
Словосполучення