— Амінь!
Люди сміються.
Отак, з цією несподіваною думкою, що сяйнула в голові Естебана, вони стають королями-полководцями і все таке. Йому здається, що більшість чоловіків не об’єднаються. Мужики, вони ж найманці, як у старі часи, наймані лицарі. Типовий чоловік намагатиметься вбити мішень і відрізати вухо самотужки. Зміна завдань постійно змушуватиме перемикати передачі. Сповільнюватиме його. Вирішення цього, думає Естебан, полягає в поділі роботи. Бінґ — снайпер, як-не-як, тож він відстрілюватиме мішені, поки Естебан займатиметься збором. Разом вони стануть дуетом стріляй-збирай. Разом вони встановлять фундамент для славної династії, яка житиме вічно. Їхні діти і діти дітей їхніх дітей будуть коронованою знаттю.
Виправлення стане останнім шансом зробити щось корисне в їхніх життях.
У них ніби повстання Нета Тернера[12] чи набіг Джона Брауна[13]. Спадщина. Прийдуть нові Хрестові походи, Одноденний хрестовий похід, і вони дещо здобудуть, як лицарі, які одержували володіння. Але їм дістанеться влада, яка переживе і землі, і гроші. Вони стануть королівської крові. Із сумкою для покупок, повною вух, вони знайдуть собі місце в історії. Естебан з Бінґом та їхні нащадки контролюватимуть наймогутнішу країну впродовж наступних століть.
Сидячи в кріслі, Естебан витягнув серветку і тюбик кокосового масла з кишені пальта. Тепер він — хитрий хижак найвищого рівня. Якщо він збирається відмовитися від життя, в якому отримував би лише поношені речі та недоїдки, доведеться вивести з пальців сірчаний сморід вуха того чоловіка.
Шаста не обернулася. Вона звикла до хлопців з коледжу, які нипають за нею коридорами між заняттями, облизуються на апетитні форми, що наче кульки французького ванільного морозива, ґвалтують її вуха вигуками: «Шасто, давай перепихнемося!» Ці невгамовні козли, що кричать: «Хотіла би покататися на моєму моторолері, Шасто?»
Вони смикали її за дреди і приказували: «Шасто, дай залізти під твій кущик!»
На ці слова вона повернулася. Сподівалася, що то Волт. Голос був схожий на його. Та, коли глянула, побачила якогось укурка, від якого несло, як від підпаленого тусовочного ковпака[14] з дешевим кушем[15]. Він кинувся на неї з висунутим язиком та випнутими губами, намагаючись поцілувати.
— Я сумуватиму за тобою, Шасто, — зізнався той наркоша.
Шасту це збентежило.
— Але ж я нікуди не їду! — ухилилася, коли він спробував ляснути її по дупі.
Раптом усвідомила, що то він їде. Цей сумний чувак-укурок, скоро він помре.
Усі хлопці з коледжу скоро помруть болючими, жахливими, страшними смертями.
Бідний чувак. Їх усіх варто пожаліти.
Тут, в університеті Орегону, яким би напруженим не було піддражнювання, вона не сприймала його всерйоз. Ці хлопці, навіть ті, хто намагався вщипнути її, коли вона була в штанах для йоги, роблять це просто тому, що до всирачки налякані.
Доктор Бролі, який викладав політичні схеми, пояснював саме так.
Для всіх першокурсників він проводив модуль, у якому вивчалася книжка одного німецького скаженого науковця. Академік-розумака Ґуннар Гайнзон вивів теорію, за якою всі вагомі політичні перевороти спричинені надлишком молодих чоловіків. Кмітливий фріц назвав це «молодіжним випином»[16]. Пояснюючи це поняття, професор Бролі ледве встигав переводити дух від захвату. Суть полягає в тому, що коли як мінімум тридцять відсотків населення становлять чоловіки віком від п’ятнадцяти до двадцяти дев’яти років — стережіться!
Молоді чоловіки в такому надлишку, якщо мають сяку-таку освіту та не голодують, жадають статусу і, намагаючись його досягти, спричинять руйнування. Ґуннар стверджує, що голодні люди не борються за визнання. Так само неосвічені хлопці ніколи не усвідомлять, як історія їх ігнорує. Але якщо молодіжний випин має що їсти, має вдосталь їжі й освіти, то перетвориться на зграю ненажерливих вовків, які робитимуть усе, щоб привернути увагу.
Улюбленим прикладом доктора Бролі була Іспанія 1484 року. Тоді папа Інокентій VIII проголосив, що використання будь-якої форми контролю народжуваності каратиметься смертю, і середня кількість дітей в іспанській сім’ї зросла із двох до семи. Тільки хлопець-первісток успадковував майно сім’ї. У той час дочки не могли на щось особливо розраховувати. Проте інші сини жадали статусу, влади, визнання та соціальної позиції. Виникла хвиля молодих чоловіків, які називали себе secundones, тобто «другорядні». Саме ці чоловіки ринулися у Новий Світ разом з другою експедицією Христофора Колумба і стали легіонами конкістадорів, які поневолювали і грабували невинні народи майя й ацтеків.
12
Саутгемптонський заколот (1831) — повстання рабів під проводом Нета Тернера, що відбулося в окрузі Саутгемптон, штат Вірджинія, і протривало кілька днів.
13
Набіг на Гарперз-Феррі (1859) — спроба аболіціоніста Джона Брауна влаштувати озброєне повстання рабів, захопивши арсенал Гарперз-Феррі у штаті Вірджинія.
14