З блокнотом не вийшло, тож Волтер замінив його ноутбуком. Пальці гналися, щоб устигнути за словами Талбота. Як це допоможе йому заробити статок, щоб він мав змогу зробити Шасті пропозицію, Волтер уявлення не мав.
Стукаючи по клавішах, пальці залишали червоні відбитки. Клавіатура ставала липка. Спіралі та завитки крові Талбота.
Талбот диктував:
— Гомосексуал завжди буде двигуном заробітку статків, бо він не зазнає витрат на виховання дітей, — він спинився, дивлячись на Волтера. Щоб упевнитися, що його слова не пішли намарно. — Наступне покоління гомосексуалів, — продовжив він, — завжди народжується і виховується гетеросексуалами до того, як приєднатися до своїх побратимів. Таким чином індустрія дорослих гомосексуалів може зростати, поки індустрія гетеросексуалів перекачує свої потужності у виховання дітей, від чого зрештою виграє гомосексуальна спільнота.
Волтер завершив пасаж, повторивши вголос:
— Гомосексуальна спільнота, — щоб показати, що він встигає.
— Крім того, гомосексуали, — декламував Талбот, — не марнують час на виховання дітей і можуть відводити його на вдосконалення можливостей чи просто тривалішу роботу, без втрат через нехтування сім’єю…
Волтер набирав, відлунюючи останні слова вголос:
— …гомосексуальна держава завжди виграватиме від безкоштовного напливу нових громадян.
Поки що цей багатий чоловік радив Волтерові представити модель і дати іншим чоловікам її здійснити. Волтер запустить у рух машину, яку ніхто не зможе зупинити. Машину, яка працюватиме сама. І навіть Волтер не зможе її зупинити.
Як це його зробить багатим, Волтер не мав ані найменшого уявлення. Як і більшість письменників, він був надто зайнятий набором тексту, щоб ще й думати.
— Щоб зберегти цілісність несумісних гетеро- та гомосексуальних національних держав, — продовжував Талбот, — гетеросексуальних дітей, яких народжують лесбійки, і гомосексуальних дітей, яких народжують гетеросексуали, потрібно обмінювати…
Волтер закінчив речення вголос:
— …у рівній кількості.
Талбот охнув. Його понівечений торс скрутився під ременями.
— Якщо обмінюватимуть нерівноцінну кількість осіб…
Вимовляючи слова, поки він їх набирав, Волтер промовив:
— …тоді батькам, які не отримують дитину, сплачуватиметься посаг чи викуп як компенсація.
Так воно й продовжувалося, день за днем. Старий вивергав слова, а Волтер вірно їх збирав. Єдине інше завдання, єдине реальне завдання, яке Талбот йому наказав виконати, полягало в тому, щоб створити веб-сайт. Щоразу, коли Талбот спав, Волтер рихтував сайт, і він уже був майже готовий.
Ні з того ні з сього, ніби в мить безпам’ятства, старий впився у Волтера маніакальним вишкіром і зарепетував:
— Усмішка — ваш найкращий бронежилет!
Чим би ця тарабарщина не була, Волтер вбив ці слова у свій документ. Вірячи, жодного разу не сумніваючись у тому, що ахінея цього старого пердуна до чогось приведе. Що він не марнує життя, задокументовуючи передсмертні слова безумця.
Той веб-сайт, наприклад, що Талбот наказав йому створити, зовсім не здавався високотехнологічним джерелом прибутку.
Він ще не працював. Але Волтер створив його чітко за інструкціями Талбота, аж до дурної назви. Ніякої назви. Нічого розумного. Крикливий, скривлений, схиблений старий вимагав, щоб сайт називався просто «Список».
Поштова клеркиня потягнулася під свою частину стійки і дістала форму. Форма номер 346, заява про переселення на відповідну територію. Подаючи аркуш через стійку Ґевінові, вона всміхнулась, облизала губи і сказала:
— Смішно, але ви ж не схожий на темношкірого.
Ґевін узяв форму і промовив:
— Так і є.
Її погляд затримався на його рудому волоссі, широкій лінії підборіддя, могутніх грудях, і вона зітхнула.
— Дуже шкода.
Що він міг сказати? Він нічого поганого не скоїв. Просто робив усе за новими законами. Ґевін подякував і поніс форму до стійки під вікнами, де міг її заповнити. Люди стояли в черзі, очікуючи поштових посилок. Люди хотіли обміняти невеликі суми старих грошей на нові, з минущими оболонками.
Перша графа форми просила вказати ім’я. Ґевін Бейкер Мак-Іннз, написав він.
Заповнив місце проживання. Свою теперішню територію. Імена батьків.
У графі «Вік» уписав «вісімнадцять».
На «Трудових навичках» завагався. Він був експертом у багатьох речах, жодну з яких не можна було внести в офіційну державну форму.