Двері не піддалися. Ручка повернулася, але щось не давало їх зрушити. Вона вперлася плечем в атласному халаті в деревину і трішки ширше розставила босі ноги. Міс Жозефіна всією вагою притиснулася до дверей, поки старе дерево не озвалося тріскучим звуком. Замкнені. Пальці шарнірів, розташовані зовні.
Голоси шепотіли в диханні кухонного кондиціонера. Вона подумала, що чує розмірене серцебиття годинника в передньому коридорі, та не могла заприсягтися, що то насправді не спогад про той годинник, тривалістю в усе життя. У темряві вона почула, як люди говорять, що він не працює, відколи вона була дівчинкою.
Міс Жозефіна обережно опустилася, сіла на останній сходинці, притиснула коліна до грудей і стала прислухатися до будь-яких звуків. Коли перші пташки сповістили про світанок, вона повернулася назад до ліжка.
Раніше, в Колишні часи, Волтер заплющив очі, щоб краще бачити кінчиками пальців. Пальці стукали й штрикали клавіші клавіатури. Пальці витанцьовували слова, поки Талбот їх вимовляв.
За будь-який фотодоказ того, що хтось перебуває на людях без примірника книги Талбота, буде сплачена винагорода.
Талбот диктував, а Волтер записував:
За будь-який доказ того, що якась особа імітує інвалідність, буде сплачена винагорода.
Старий проголошував:
За будь-яку інформацію про особу, що живе поза межами відповідної території, буде сплачена винагорода.
Веб-сайт, який Волтер запустив за інструкціями Талбота, вже виявився успішним. Найменш бажані американці. Люди заходили і реєстрували імена політиків, академіків, журналістів. Сотні імен. Зареєстровані імена набирали голоси. Мільйони голосів. Як це його зробить багатим, Волтер навіть припустити не міг. Він був підмайстром, який іще не бачить глобальної картини. Він просто занотовував, поки його новий батя белькотів.
За словами Талбота, країні потрібна аристократія. Королям Європи й Азії владу надавали не через вибори. Вони проливали кров, і той, хто пролив найбільше, отримав найбільше влади. Королева Англії, королі Швеції й Іспанії стоять на вершині чоловічих трупів. Прив’язаний до крісла, полакований краплями крові, що витікали з кожного з двох сотень дрібних порізів, він провадив:
— Навіщо обслуговувати столики, якщо град куль буде тобі коронацією?
Демократія — короткочасне потьмарення розуму. Він наполягав, що Америці потрібен правлячий клас чоловіків, які захоплять владу так, як завжди захоплювали її. Чоловіки, що діятимуть, стануть новими королями. Вивчати якесь ремесло — це нормально. Коледж — не для всіх чоловіків. Але якщо тридцять років зводити будинки чи прокладати проводку, що буде з твоїм тілом? Коли у чоловіка старіють коліна чи спина, як він зароблятиме на існування? Суть Виправного дня в тому, щоб чоловіки об’єднали свої сили.
Волтер відвів очі від тексту.
— То це як «Бійцівський клуб»?
Його новий батя похитав головою. Запитав:
— Ти про книжку?
— Яку книжку? — запитав Волтер. Пальці зависли над клавіатурою.
Талбот скривлено всміхнувся.
— Не зовсім, — відповів. — «Бійцівський клуб» був про те, що кожен чоловік може отримати владу через серію тренувань. — Його моторошне обличчя блищало від згорнутої крові. — «Бійцівський клуб» учив кожного чоловіка, що він має можливості, більші за його уявлення про самого себе. Крім того, він давав кожному чоловікові свободу вершити свою долю: побудувати будинок, написати книжку, намалювати автопортрет.
Це Волтер пам’ятав з фільму.
Презирливо хитаючи головою, Талбот пробурмотів:
— Поланік. Усі його книжки — про кастрацію. Або кастрацію, або аборт.
Виправний день, пояснив Талбот, буде моделлю того, як чоловіки можуть сформувати армію, щоб здобути постійний високий статус. Цей день закликатиме їх до дій, доки суспільство саме їх не призове. Ці чоловіки вбиватимуть від власного імені, заради власної вигоди, а не задля вигоди тих, хто вже має владу й активи.
— Чоловікам потрібна, — сказав він, — структура для спільності.
На думку Талбота, демографічний вибух молодих чоловіків перетворюється на просто чоловіків з хорошою освітою і харчуванням, яких виростили, навчивши очікувати для себе славетного майбутнього. Таке майбутнє для них не настане. Демократія капіталізму гарантує, що лише найбанальніші чоловіки з найпосереднішим рівнем інтелекту і найстандартнішою красою й талантами досягнуть сумної слави. І це буде лише жменя з мільйонів.