Між лекціями вони переглядали один навчальний фільм: бульдозери, що зносять якісь величезні зруйновані громади чогось. Цей безлад не був звичною бійнею маленьких півників. Клекотливі зграї мартинів описували кола в повітрі, кружляли навколо бульдозерів і сміття. Один мартин кинувся, щоб щось схопити, тоді пронісся повз камеру. З одного з кігтів птаха звисало вухо. Кургани чогось сірого й потовченого, що в землю розмелювали гусениці й леза бульдозера, то все були незліченні людські вуха.
Від учнів вимагали знати й уміти декламувати кожну статтю з книги Талбота напам’ять. Наприклад:
За інформацію, що призведе до арешту будь-якої людини, яка користується іншими одиницями валюти, окрім талбота, буде виплачена винагорода.
Як житель-іноземець, Ґевін не мав права отримати грошову винагороду.
Теоретично Ґевін мав би бути щасливим. От лише ніхто не згадував про всю ту кров і про те, що у шкільній їдальні лишилися дірки від куль на стіні, перед якою вишиковували мішені. Звичайно, гомосексуальна територія здавалася Ґевіну чудовою ідеєю, але він відчував певну суперечність. Так ніби зустрів молодого священика у футболці з коротким рукавом, от лише в нього сексуальні татуювання, от лише він священик, от лише в нього неймовірно мускулисті руки, от лише всі татуювання — це суцільні свастики. Отакі змішані відчуття.
Ґевіна не просили носити рожевий трикутник[146], та до цього, здавалося, недалеко. От лише вибору особливого не було. Таким став новий реальний світ, тож він ішов додому, де сидів і чекав дзвінка.
Колись, у Колишні часи, пальці Волтера сповільнилися, ніби йдучи назирці за Талботовим голосом. Волтерове письмо — тінь розмови старого. Він викладав ідею тлінних грошей і як це створить жорстокий клімат доходів і витрат. Такі гроші будуть матеріалом, а не надбанням, вони більше не триматимуть людські час і енергію в замкнених сховищах.
Справа йшла повільно. Чи то від утрати крові, чи то від віку, старий верз нісенітниці:
Принцип фатальних маргіналів стверджує, що суспільство працює проти благ для окремих індивідів так давно, що ці особи ніколи йому не довірятимуть.
Вони продовжать позиціонувати себе проти суспільства, незалежно від його цілей, навіть якщо ті цілі, зрештою, спрацюють в інтересах самих маргіналів.
Талбот хапнув повітря, прокидаючись. Голова звисла на кощавій шиї, а засохла кров запеклась у зморшках, тих борознах упоперек чола, і «воронячих лапках», що розповзалися з куточків очей.
З червоними лусочками на плечах він диктував:
Люди звеличують красу або геніальність, але не тоді, коли вони поєднані в одній особі. Обидві ці якості в одному індивіді вважаються нерівністю, яку ніхто не толерує. Коли таке трапляється, якийсь один із цих дарів повинен бути знищений.
Волтер перевіряв Список щогодини. Імена з’являлись і зникали, й ті, що залишалися, збирали приголомшливу кількість голосів. Особливо політики. Талбот клював носом, голова завалювалася набік, і тоді Волтер перемикався на вікно з веб-сайтом Списку. Фиркаючи, його новий батя смикався, прокидаючись, і проголошував:
Наркотики популярні, бо вони дають тому, хто їх вживає, вікно божевілля, чи хворобу, якій можна розписати графік. На відміну від захворювання, наркотики можуть синхронізувати інфекцію, психічний розлад і одужання групи людей.
Завершивши свою заяву, старий завалився у черговий слинявий ступор.
Щодо Списку, то Волтер не уявляв, для чого він потрібен. Він складався лише з імен і чисел, імен і чисел. Згідно з Талботовими інструкціями, якщо хтось виставляє ім’я, а воно не набирає як мінімум трьох тисяч голосів, протягом тижня Волтер мусить його видалити. Судячи з того, як кількість, здавалося, подвоювалася щодня, а тоді подвоювалася ще раз, інформація про сайт передавалася з уст в уста.
Імпульсивно Волтер увів ім’я свого найненависнішого професора. Той мужик завалив його за те, що Волтер не приймав кожну лекцію як проповідь. Волтер набрав ім’я доктора Еммета Бролі й ударив по клавіші «Ентер», щоб унести його. Список автоматично прокрутився в місце, де ім’я розмістилося за алфавітом, затиснуте між якимсь сенатором штату і диктором новин по кабельному.