Це може навіть виявитися патологією. Як синдром множинної особистості чи гендерна дисфорія.
Як говорив гарвардський професор психології, доктор Джеремая Брок’ярд, расову дисфорію або трансрасовість можна спостерігати в активістки Рейчел Долезал, яка прикидалася темношкірою, а також у співака Майкла Джексона, який пішов на серйозний ризик для здоров’я, щоб здаватися білішим. Як Зиґмунд Фройд зробив собі кар’єру на дослідженні Дори[186], так і Джамалові, можливо, вдасться так само легко використати психічне захворювання цієї божевільної білої леді, щоб отримати славу і багатство.
Ось де його наступне випробування. Джамал підняв руку, подаючи знак домоправительці.
— Арабелло, чи не могла б ти принести мені й моєму гостю два дуже холодні м’ятні джулепи?
Чи ця з’ява — демонстрація розколотої, роз’єднаної особистості або якась форма стокгольмського синдрому, від чого вона вважає себе чужою у своїй колишній нації, Джамал вгадувати не брався. Поки що ні. Йому спало на думку, що це, такі пригоди, сповнені неідеальних персонажів, з хибами, ніби самі просяться в книжки. У цьому створінні, Барнабасі, може народитися його власна книжка.
Його майбутня книга, яку напише темношкірий чоловік про білу жінку, що прикидається темношкірим чоловіком. Назва сама проситься. Його літературний шедевр, який він назве «Чорна, як ти».
У період після Виправного дня популяція бобрів знову зросла. Поки людське населення опинилося в сум’ятті, міста голодували, підскочила чисельність не лише бобрів. Видри, ондатри і кролики, всі повернулися. Норки, рисі й вовки. Коли погода вивела токсини з довкілля, навіть хижаки найвищого рівня, як-от ведмеді й пантери, знову зросли в чисельності.
Хутро, хутро повсюдно. Зрештою, штучне хутро стало новим символом статусу. Без наразі вимерлої нафтохімічної мережі постачання штучні хутро та шкіра швидко стали в дефіциті. Коли постійний запас штучного хутра добіг кінця, не було нового, щоб замінити його.
Відтак, щоб хизуватися своїм багатством, облачався вождь Чарлі в мантії шартрезового леопарда й рідкої акрилової зебри. Спацерував коридорами свого палацу він у чоботах до коліна з «Наґагайду» вимираючого. У плащі з лаймово-зеленого фальшивого соболя й оторочені рукавиці зі штучної шкіри, оббиті дорогими ерзац-перлинами, наряджали придворні його. Отак, розчепурений, сходив він на зубчасті стіни Меригіла, розглядав гойні насадження буряку цукрового та цибулі солодкої, арабеску з грядок динь жолудевих і цикорію, пишноти свого королівства.
Шаста ненадовго зоставила його, та скоро вона стане жоною Чарлі. Вони одружаться в той момент, коли генетичне тестування її етнічність потвердить.
Почувся голос. Чарлі від зубчастих стін і краєвиду відвернувся, позрів на лакея в лівреї. Проводив той дівицю молоду, домашню жону з гурту посудомийниць і послугачок. Особливою красою не вирізнялася вона, та стегна видавалися годними. Кивнув Чарлі на знак згоди, і лакей повів дівицю геть. У покоях чекатиме вона його, доки Чарлі не буде готовий.
Сморід почав просочувати підвал. Джерелом смороду була кров старого, бо навіть кров скисає, як молоко, і дух витеклої крові відчувався в кожному вдиху, що робив Волтер. Чорні мухи кружляли навколо Волтера і Талбота, кружляли навколо їхніх недоїдків постійними міазмами, ніби сам запах видавав низький гул.
Не найкращий страж власної гігієни, Волтер мало переймався потребами свого літнього заручника. Їжа надто довго стояла при кімнатній температурі, запах гниття не відчувався на фоні загального смороду кімнати. У результаті Талботові туалетні процедури стали несподіваними й вибуховими. З кожним зіпсованим вдихом Волтер запевнював себе, що люди робили й гірші речі заради статку. Наразі всі завдання, які йому давав Талбот, були перевіркою. Скоро більша картина з’явиться в чіткому фокусі.
Як тільки Список став публічним і привабив перші подання й голоси, Волтер чекав наступного випробування. Його новий батя дрімав. Голова схилилася, він, смикнувшись, пробудився з єдиним булькатим храпом. Голова, що хиталася на тонкій шиї, плюючись, пробурмотіла:
186
Дора — псевдонім пацієнтки, якій Зиґмунд Фройд дав діагноз «істерія» і на основі лікування якої опублікував наукову роботу.