Те саме стосувалось і сімей.
Двоє братів домовилися зустрітися за ланчем. Зустрітися востаннє. Білборд височів на даху невеликого придорожнього кафе. Напис жирними чорними буквами, що завиграшки був удвічі більшим за закусну, повідомляв: «Лише для білих».
Двоє чоловіків усередині сиділи в кабінці біля передніх вікон. Вони сиділи один навпроти одного, ніби неідеальні дзеркальні відображення; той же ніс, ті ж очі, рот і копиця волосся, обидва спиралися на лікті на столі, але кожен з різним виразом обличчя.
Офіціантка у бавовняному платті в клітинку і фартусі із зубчастою облямівкою стояла над ними. Ручка зависла над блокнотом, вона промовляла:
— Суп дня у нас — рагу з білих бобів «Пола Дін»…[187] Також є особливі пропозиції, вісім унцій філе білої риби «Річард Спенсер»[188] і курячий салат із білісіньким філе «Лестер Меддокс»…[189]
Один із братів помітив, що вона чекає замовлення.
— Підійдіть за хвилинку, окей? — то був Естебан.
Інший брат сказав:
— Нам дві «Поли Дін», для початку, — то був Ксав’єр.
Коли офіціантка відійшла, Естебан поліз у кишеню куртки і витягнув звідти жменю білих пакетиків. Білий поліетилен, маленькі подушечки, не більші за кредитні картки Колишніх часів, із запаяним швом з усіх боків. Він кинув їх у центр порожнього стола. На одних пакетиках була виведена велика літера «С», на інших — маленька літера «с». Естебан кивнув на пакетики зі словами:
— Ти не мусиш емігрувати.
Ксав’єр потягнувся і взяв один. Він стиснув м’який пакетик між великим і вказівним пальцями.
— Вони з чорного ринку, — пояснив Естебан. — Велика «С» — слина. Вичави собі в рот, перед тим як пройти перевірку раси. Це підтверджена лабораторією слина європейського походження.
Ксав’єр тицьнув пакетик з маленькою «с». Запитав:
— А оце?
— Сеча. Для аналізу урини, — сказав Естебан. — Не переплутай їх.
Ксав’єр порився в пакетиках.
— У тебе почерк piojoso[190], знаєш? — з певного кута зору великі й маленькі літери здавались однаковими.
Естебан незворушно промовив:
— Залишся тут, у Білії, щоб ми могли бачитися. У мене дипломатичний імунітет. Я — член першого роду, тож можу вільно подорожувати між трьома країнами в робочих справах.
Брат розглядав пакетики, крутячи їх у руках, ніби намагався розібратися, що є що. Бренькання музики кантрі-вестерн звучало в аудіосистемі. За вікном суміш автомобілів з двигунами і диліжансів з кіньми рухалася по шосе в обох напрямках. За шосе величезні простори червоноголової капусти заповнювали акри території й простягалися до горизонту. Дивлячись у ту далечінь, Ксав’єр запитав:
— Навіщо ти це зробив?
Естебан скоса глянув на пакетики. Він витягнув один із решти зі словами:
— Думаю… це сеча, — витягнув іще один, кажучи: — А оце — слина. Напевно. — Раптом він припинив свою метушню. — Ти не розумієш, — пробурмотів він. Тоді голосніше, рівним голосом: — Нації формуються на основі релігій. Політичних систем. Абстрактних ідей. Чому б не на чомусь реальному і простому, як сексуальні вподобання?
Ксав’єр ніяк не заперечив. Його речовий мішок лежав на сидінні поруч.
— Я хотів допомогти, — продовжив Естебан, — створити одне безпечне місце, де люди не почуватимуться вигнанцями. — Його перервав дзвінок. Звук долинув із кишені його куртки. Він витягнув телефон, глянув на екран і сказав: — Високі державні справи кличуть.
Він встав і вийшов на паркінг.
— Два рагу з білих бобів? — запитав голос.
Офіціантка поставила дві миски на стіл, за яким залишився чекати Ксав’єр. Вона зиркнула через вікно на Естебана, що стояв і говорив по телефону. Миски, по вінця наповнені паруючою гидотою, посунули і безнадійно перемішали погано позначені пакетики. Вона стояла і дивилася на Естебана зовні, а тоді запитала: — Я його часом не в телевізорі бачила? Він якась шишка? — змовницьки вона запитала: — Не знаєте, він одружений?
Ксав’єр спостерігав, як його брат роздає вказівки, приглушений вікном і шумом автомобільного руху на задньому плані. Офіціантка все не йшла. Усміхаючись, він обернувся до неї й запитав:
— А ви знаєте, що у вас фігова музика?
Як тільки вона ображено обернулася, він узявся розривати пакетики. Що з великою «С», що з малою. Офіціантка зникла, і Ксав’єр зайнявся тим, що замішував лабораторно підтверджені зразки європейського походження в тарілку супу свого брата.
187
Paula Deen (1947) — відома американська шеф-кухарка, ведуча кулінарних шоу. Була звинувачена в расистських висловлюваннях.
188
Richard Spencer (1978) — американський представник ідеології переваги білих. Творець терміну «альт-райт», підтримує «етичну етнічну чистку» Америки та часто використовує нацистську риторику.
189
Lester Maddox (1915–2003) — американський політик, 75-й губернатор штату Джорджія. Прихильник расової сегрегації, був власником ресторану, де відмовився обслуговувати темношкірих.