Зрештою Арис із дівчатами опинились у останньому приміщенні, і дівчина на ім’я Бет — котра, як і Галлі, зникла за кілька днів до цього, — вбила Рейчел саме перед тим, як рятівники доправили втікачів у спортивну залу, про яку Арис уже розповідав. Опісля рятівники оселили Ариса в кімнаті, де його і знайшли глейдери і де напередодні спала Тереза.
Якщо, звісно, все відбувалося саме так. Звідки знати, як саме все працює в цьому світі, де можливий Стрімчак і прямтранс, який доправив хлопців у тунель. Поминаючи вже закладені цеглою вікна і раптову появу таблички з ім’ям Ариса біля дверей спальні.
Так можна й збожеволіти.
Мізки плавилися від думок про групу «В», про те, як Терезу підмінили на Ариса. Єдине, що відрізнялося в двох історіях, — це смерть Чака. Можливо, ці перетасовки повинні спровокувати певні конфлікти в групах, які досліджує «БЕЗУМ»?
— Моторошно, ага? — підсумував Арис, давши Томасу час перетравити розповідь.
— Навіть не знаю, яке слово дібрати. Це просто неймовірно, як дві групи пройшли паралельні тести. Чи то пак випробування, як там вони називаються. Оскільки тестували наші реакції, в тому, щоб провести паралельні експерименти, є сенс. Тільки дивний якийсь.
Варто було йому стулити рот, як невідома дівчина зарепетувала ще голосніше, і Томас здригнувся.
— Здається, я зрозумів, — промовив Арис дуже тихо, аж Томас не відразу розібрав слова.
— Що?
— Я зрозумів, навіщо потрібні дві групи.
Томас глянув на новачка — в темряві ледь вгадувався на диво спокійний вираз на його обличчі — і запитав:
— Зрозумів? То кажи.
Арис трохи засапався.
— Взагалі-то у мене дві ідеї. Перша: оті люди — «БЕЗУМ» чи як там вони називаються — з двох груп хочуть обрати найкращих, а потім їх використовувати — наприклад, розмножувати.
— Що? — Томас так здивувався, що навіть забув про зойки. В таку гидоту він і повірити не міг. — Розмножувати нас? Та годі тобі…
— Ти пройшов через Лабіринт і тунель під пустелею і тепер кажеш, що думка про розмноження притягнута за вуха?
— Лацно, — Томас був змушений визнати: Арисова ідея не позбавлена сенсу. — А який твій другий здогад?
Давалася взнаки втома. В горлі пересохло, наче туди засипали склянку піску.
— З точністю до навпаки, — відповів Арис. — Вони хочуть зберегти не найкращих з двох груп, а дати вижити лише одній групі. Отож, вони або відсіюють гірших і з однієї групи, і з другої, або відсіюють цілу групу. Більше я ні до чого не докумекав.
На якийсь час Арисові слова змусили Томаса замислитися.
— А як тоді щодо слів Щура? «БЕЗУМ» зчитує наші реакції, створюючи шаблон. Можливо, експеримент узагалі не передбачає нашого порятунку? А раптом їм потрібні тільки наші мізки, рефлекси, гени тощо? І зрештою ми всі загинемо, а вченим залишиться читати довжелезні звіти.
— Гм-м, — задумливо протягнув Арис. — Можливо. Правда, мені не дає спокою одне питання: навіщо хлопцям підкинули дівку, а дівкам — хлопця?
— Подивитися, як ми перегриземося? Як відреагуємо в такій унікальній ситуації,— Томас мало не розсміявся. — Подобається мені, як ми розмовляємо на ці теми — наче обговорюємо, коли нам зупинитися, щоб не обдристатися.
Арис розсміявся — сухо й коротко, і Томасу трохи відлягло від серця: новачок подобався йому дедалі дужче.
— Чувак, не нагадуй. Бо вже годину, як мені приперло…
Тепер прийшла Томасова черга сміятися. І тут, наче почувши Арисові нарікання, Мінхо скомандував зупинитися.
— Туалетна перерва, — сказав він, упершись руками в стегна і відсапуючись. — Дрист після себе закопайте, і розійдіться подалі. Хвилин п’ятнадцять перепочинемо, і підемо далі. Я знаю, шлапаки, вам нелегко змагатися з бігунами на взір мене й Томаса.
Томас не слухав: як ходити до вітру, він знав і без Мінхо, тож вирішив роздивитися місцевість. Варто було розслабитися і вдихнути на повні груди, як очі вловили попереду якусь тінь, приблизно за сотню ярдів од привалу, але не рівно по дорозі. Прямокутник темряви на тлі слабеньких вогнів міста. Він вирізнявся дуже чітко — як тільки Томас не помітив його одразу?
— Гей! — крикнув він, указуючи на темний прямокутник. — Там наче якась будівля, за декілька хвилин звідсіля, трохи праворуч. Хлопці, бачите?
— Ага, я бачу, — підтвердив Мінхо, який підійшов до Томаса. — Цікаво, що там?