Що глибше вони занурювалися в тунель, то приглушенішим ставав гуркіт руйнування. Томас запанікував.
— А як же мої друзі? Що як…
— Просто біжи! Навіть краще, що ми розділилися.
Повітря поступово холоднішало, панував суцільний морок.
До Томаса повернулися сили, вирівнялося дихання. Гуркіт за спиною вже майже ущух. Томас непокоївся про товаришів, але чуття підказало, що з Брендою він у безпеці, а глейдери самі про себе подбають, коли знайдуть вихід. А що як глейдери опинилися в полоні у підривників тунелю? Або й загинули? Тоді хто організував на них замах? Від тривоги серце обливалося кров’ю…
Бренда ще тричі повернула. Томас тільки дивувався, як дівчина орієнтується. Він уже хотів був запитати, аж раптом вона зупинилася, притримавши Томаса.
— Нічого не чуєш? — важко дихаючи, запитала Бренда.
Але Томас не чув нічого, крім їхнього сапання. Довкола — тільки тиша й темрява.
— Ні,— мовив він. — Де ми?
— Будинки на околиці пов’язані мережею тунелів. Можливо, вони ведуть і до міста… Так далеко ми ще не заходили… Ці коридори називають Підземеллям.
Брендиного обличчя Томас не бачив, зате відчував її подих. Дивно, та, попри місцеві умови життя, з рота в дівчини не смерділо. Її дихання взагалі не мало запаху і здавалося навіть приємним.
— Підземелля? — перепитав Томас. — Дурнувата назва.
— Ну, не я вигадала.
— І наскільки ретельно ви це Підземелля вивчили?
Щось йому не хотілося бігати навмання незвіданими коридорами.
— Не надто ретельно. Повсякчас наштовхуємося на психів. Зовсім поганих. Гірш ніж кінчених.
Томас роззирнувся, намагаючись невідомо що роздивитися в темряві. Від страху тіло напружилося, ніби він пірнув у крижану воду.
— Ну… а нам нічого не загрожує? Через що стався вибух? Слід повернутися і пошукати моїх друзів.
— Як щодо Хорхе?
— Га?
— Його шукати не треба?
Томас не хотів образити Бренду.
— Ну так, певна річ, і Хорхе, і моїх друзів, цих шлапаків… Не можна їх кидати.
— А що таке «шлапак»?
— Не зважай. Просто… незрозуміло, через що вибухнули сходи.
Зітхнувши, Бренда підступила ще ближче до Томаса, притулилася грудьми. Зашепотіла, торкаючись губами його вуха:
— Пообіцяй мені дещо, — сказала вона пошепки, ледь чутно. У Томаса аж тіло сиротами вкрилося.
— Е-е-е… що?
Бренда не відсунулася.
— Незважаючи ні на що, навіть якщо весь шлях нам доведеться подолати вдвох, ти візьмеш мене з собою. Туди, де «БЕЗУМ», де ліки, які ти обіцяв Хорхе — він у сховку все мені розповів. Я не залишуся тут, не хочу збожеволіти… ліпше загинути.
Вхопивши Томаса за обидві руки і стиснувши, Бренда поклала голову йому на плече. Дівчина, мабуть, стала навшпиньки; кінчиком носа вона утнулася Томасові в шию, і від кожного видиху Томаса мов приском обсипало.
Приємно було відчувати близькість Бренди, й водночас усе це здалося Томасу дуже дивним і несподіваним. Він згадав Терезу — і вмить відчув провину. Все це безглуздо. Томас опинився посеред пустелі, його чекає довгий і небезпечний перехід, його життя під загрозою, товариші, може вже й мертві. Може, вже й Тереза мертва. А Томас тут у темряві обнімається з малознайомою дівчиною, — про просто абсурд.
— Гей, — Томас стиснув Бренду за плечі, трохи відсунувши від себе. Він не бачив обличчя дівчини, зате міг уявити, що вона на нього дивиться. — Може, обміркуємо подальші дії?
— Спершу пообіцяй, — нагадала Бренда.
Томасові аж кричати захотілося — так дивно вона поводилася.
— Гаразд, обіцяю. Хорхе тобі все розповів?
— Напевно, майже все. Хоча, тільки-но Хорхе велів нашим йти без нас до Вежі, я про все здогадалася.
— Про що це — про все?
— Ми допоможемо вам пройти через місто, а ви повернете нас до цивілізації.
Томасу зробилося недобре.
— Якщо про угоду так швидко здогадалася ти, то, може, і ваші друзі все зрозуміли?
— Атож.
—1 Що значить — «атож»? Схоже, ти щось знаєш.
Бренда поклала руки Томасові на груди.
— Вочевидь, вибух влаштував Берклі. Спершу я подумала на психів, але за нами ніхто не погнався. Це означає, що наші приятелі хотіли вбити Хорхе. Харчі можна дістати й деінде, та й спусків до Підземелля є чимало.
Томас не мін уторопати, чого дівчина так до нього горнеться.
— Навіщо нас убивати? Який сенс? Розумніше піти з нами.