— От чорт…
У Томасовій голові вирував ураган думок — переважно про те, звідки він знає, що відігравав роль — значну роль! — в організації під назвою «БЕЗУМ»; про Лабіринт, про групи «А» і «В» й ту чортівню, через яку глейдерам треба пройти. Томас ще не міг скласти все в одну чітку картинку.
— Чорт? — зронила Бренда. — Більше нічого не скажеш?
— Забагато питань. Не знаю, з якого почати.
— Знаєш щось про анестетики?
Томас подивився на дівчину, шкодуючи, що не бачить її обличчя.
— Здається, Хорхе згадував про них. Що це таке?
— Сам знаєш, як влаштований світ. Нові хвороби — нові ліки. Якщо не можна подолати саму хворобу, борються з симптомами.
— А як це діє? У тебе є ці анестетики?
— Ха! — презирливо зронила Бренда. — Наче нам їх видають! Це привілей для заможних. Ці ліки в народі отримали назву «кайф». Він притупляє емоції, притупляє процеси в мозку, вводить у якийсь п’яний ступор — ти практично нічого не відчуваєш. Ліки трохи стримують Спалах, тому що це — хвороба мозку. Вона з’їдає мозок, руйнує його. Якщо мозок не працює, то й вірус слабшає.
Томас схрестив руки на грудях. Щось він проґавив тут дуже важливе.
— Виходить… це не ліки? Нехай вони й уповільнюють дію вірусу?
— Навіть близько не ліки. Анестетик тільки відстрочує неминуче. Спалах зрештою перемагає, і ти втрачаєш здатність раціонально мислити, співчувати. Втрачаєш усе, що робить тебе людиною.
Томас мовчав. Зараз він ще дужче, ніж досі, відчував, що якась дуже важлива частина його спогадів мов намагається просочитися крізь щілину в стіні, яка відгороджує його від минулого. Спалах. Мозок. Божевілля. Анестетик, кайф. «БЕЗУМ». Випробування. Слова Щура про те, що перевіряються реакції глейдерів на Змінні.
— Спиш? — запитала Бренда за кілька хвилин.
— Ні. Просто забагато інформації…— Томаса стривожила оповідь Бренди, однак він ніяк не міг скласти все докупи. — Треба все обмізкувати.
— Тоді мовчу, — дівчина відвернулася і притулила голову до дверцят. — Викинь ти все це з голови. Ніякого з того зиску. Тобі слід відпочити.
— Атож, — промимрив Томас, засмучений, що, отримавши стільки підказок, не може розгадати загадки. Втім, Бренда має рацію: вночі треба спати. Вмостившись зручніше, Томас спробував заснути, але сталося це нескоро. А потім йому наснився сон.
Томас знову старший — мабуть, років чотирнадцятьох. Вони з Терезою стоять навколішках, притулившись вухом до дверей, слухають. У кімнаті розмовляють чоловік і жінка, Томасу їх добре чути.
— Ти отримала додаток до переліку Змінних? — першим заговорює чоловік.
— Ще вчора ввечері. Мені сподобалося, як Трент пропонує закінчити Випробування Лабіринтом. Жорстоко, але необхідно. Маємо отримати цікаві шаблони.
— Безперечно. Те саме думаю і про сценарій зради, якщо ми колись ним скористаємося.
У жінки вихоплюється звук, який мав би зійти за сміх, тільки звучить він напружено й невесело.
— Так, я теж про це подумала. Тобто, Господи Боже, скільки ці діти зможуть витримати, поки в них дах не поїде?
— Не в тому річ. Ризикований експеримент. А раптом хлопець загине? Ми всі згодні, що доти він уже має стати кандидатом номер один.
— Не загине. Ми не допустимо.
— Але ж ми не всесильні. Він таки може померти.
Зависає тривала пауза, а потім чоловік каже:
— Сподіваюся, до такого не дійде. Але не впевнений. Аналітики вважають, що в результаті ми отримаємо безліч необхідних реакцій.
— Ну, якщо вірити Тренту, це стимулює сильні емоції і найскладніші реакції. Я вважаю, що Змінні — єдиний спосіб Домогтися бажаного.
— То ти віриш, що Випробування себе виправдають? — запитує чоловік. — Я серйозно: підготовка просто неймовірно складна. Подумай, скільки всього може піти не так!
— Згодна, неможливо все передбачити. Та чи є альтернатива? Слід спробувати, і якщо нічого не вийде, доведеться все починати спочатку, наче й не було ніяких дослідів.
— Ну, напевно.
Тереза смикає Томаса за сорочку і тицяє пальцем у бік коридору. Треба забиратися. Томас киває, але знов припадає до дверей — раптом вдасться почути щось дуже важливе. Точно! Знову говорить жінка.