— Шкода, що ми так і не побачимо, чим закінчаться Випробування.
— Атож, — відповідає чоловік. — Але в майбутньому нам подякують.
Удруге Томаса збудили перші малинові промені світанку. Після опівнічної розмови з Брендою він, здається, ні разу й не ворухнувся — навіть після нічного кошмару.
До речі про кошмар. Найдивніший сон за останній час: стільки всього було сказано, і слова вже починають вислизати з пам’яті — неможливо вхопитися за них, втиснути ці уривки в картину минулого, яка, здавалося б, тільки-но почала прояснятися. Томас дозволив собі трохи надії, що він не так уже й сильно пов’язаний з організацією Випробувань. І хоча він небагато зрозумів, той факт, що вони з Терезою підслуховували під дверима за дорослими, означає, що вони залучені були до розробки Випробувань далеко не на всіх етапах.
Але яка мета всього цього? Чому в майбутньому їм мають подякувати?
Томас потер очі й, потягнувшись, подивився на Бренду Дівчина спала, трохи розтуливши рота; груди її розмірено здіймалася й опускалися. Відучора тіло в Томаса наче ще більше заніміло, та здоровий сон підніс дух. Хлопець відчув свіжість.
Бадьорість. Нехай пригнічений і збитий з пантелику через незрозумілий сон і Брендину розповідь, Томас усе одно почувався бадьорим.
Він ще раз потягнувся і хотів позіхнути, як раптом помітив на стіні щось знайоме — металеву табличку, прибиту до цегляного муру.
Відчинивши дверцята й вилізши з кабіни, Томас наблизився до неї. Практично ідентична з табличкою в Лабіринті, на якій було написано «безпрецедентний експеримент: зона ураження мозку». Такий самий матовий метал, такий самий шрифт. Тільки слова геть інші. Томас зо п’ять хвилин витріщався на них, поки зміг нарешті ворухнутися.
Розділ 36
Якби Бренда не вистрибнула з вантажівки, Томас так і стовбичив би перед табличкою до кінця дня.
— Я все чекала слушної миті, щоб розповісти про неї,— заговорила дівчина, остаточно повернувши Томаса до тями.
Він різко повернув до неї голову.
— Що? Ти про що?
Бренда не перевела погляд на Томаса — так і дивилася на табличку.
— Коли я тільки довідалася твоє ім’я… Коли Хорхе довідався… Почувши, як тебе звати, він, напевно, відразу вирішив спробувати щастя й провести тебе через місто до цього твого прихистку.
— Брендо, ти про що говориш?
Нарешті вона відірвалася погляд від таблички і подивилася Томасові в очі.
— Такі знаки — по всьому місту, і напис на них незмінний.
У Томаса підігнулися коліна, і він, опустившись на землю, притулився спиною до стіни.
— Як… як таке взагалі можливо? Табличка ж давно висить… — він не знав, що й казати.
— Гадки не маю, — відповіла Бренда, сідаючи поруч. — Нам ці знаки ні про що не говорили. Зате коли з’явилася твоя компанія і ти назвався… ми відразу збагнули, що це не збіг обставин.
Томас обдарував її важким поглядом, відчуваючи, як усередині закипає гнів.
— Чому ти відразу не сказала? Береш мене за руку, звіряєшся, як убили твого батька, а про це ані пись?
— Я боялася твоєї реакції. Думала, зірвешся і побіжиш шукати ці таблички по всьому місту. А мене кинеш.
Томас зітхнув. Як же йому це все набридло! Він глибоко зітхнув, мов видихаючи свій гнів.
— Схоже, це просто ще один штрих до цього безглуздого кошмару.
Звівши голову, Бренда знов подивилася на табличку.
— Хіба не ясно, про що тут ідеться? Це ж очевидно. Бути тобі ватажком, захопити владу. А я тобі допоможу і заслужу своє місце. Місце в прихистку.
Томас розсміявся.
— Я у місті, яке аж кишить варіятами, мене прагне вбити команда дівчат, і мені ще перейматися тим, хто справжній ватажок у моїй групі? Це смішно.
— Дівчата хочуть тебе вбити? — збентежено наморщила чоло Бренда. — Ти про що?
Томас не відповів. Чи варто розповідати всю історію від початку і до кінця? Чи варто взагалі розповідати щось Бренді?
— Ну? — натиснула дівчина.
Нарешті вирішивши, що непогано б вилити душу і що Бренда заслужила на довіру, Томас здався і почав розповідь. Якщо доти він годував Бренду натяками і недомовками, то тепер охоче викладав подробиці. Про Лабіринт, про порятунок, про те, як глейдери прокинулися і зрозуміли, що ніхто їх насправді не врятував. Про Ариса і групу «В». Про Терезу Томас розповів мимохідь, однак Бренда явно про щось здогадалася. Напевно, зрозуміла по очах.
— У вас із цією Терезою щось є? — запитала вона, коли Томас закінчив.