Томас крутився й перевертався, не в змозі відігнати думки і заснути, а день розжарювався й розжарювався. Томас майже звик до Терезиної відсутності, й тепер його гризли докори сумління. І, що найгірше, він ніби зрадив Терезу, підпустивши до себе Бренду і дозволивши їй стати другом.
За іронією долі він мало не збудив Бренду, щоб вилити душу їй. Але ж це неправильно? Від розпачу й безглуздя ситуації хотілося заверещати.
Просто краса, особливо коли людина намагається знову поринути в сон у цю жахливу спеку.
Лише коли сонце подолало півдороги до обрію, Томас нарешті заснув.
Коли пізнього пообіддя його збудив Ньют, Томасові вже було трохи ліпше. Терезин коротенький візит він згадував як сон, наче й не було ніякої розмови.
— Виспався, Томмі? — запитав Ньют. — Як плече?
Томас сів і потер очі. Він проспав якихось три-чотири години, але сон був глибокий і спокійний. Потерши плече, хлопець знову здивувався відсутності болю.
— Почуваюся на диво добре: трохи болить, але тільки трохи. Повірити не можу. Мало не помер…
Ньют оглянув глейдерів, які збиралися в дорогу.
— Відтоді як ми забралися з гуртожитку, не було можливості й поговорити як слід. Не випадає навіть вільної хвильки присісти і попити чайку.
— Ага… — Томасу чомусь згадався Чак, і біль від його смерті повернувся з новою силою. І повернулася ненависть до людей, які за всім цим стоять. Аж тут йому згадалися Терезині слова. — Не розумію, як можна думати, що «БЕЗУМ» — це добре?
— Га?
— Пам’ятаєш, що собі Тереза записала на руці? Вона це написала, коли вийшла з коми. Чи ти не бачив? «„БЕЗУМ“ — це добре». От я й запитую себе: невже «БЕЗУМ» — це добре? — Томас і не думав приховувати сарказму в голосі.
Ньют якось дивно посміхнувся.
— Так ж вони ж врятували твоє довбане життя.
— Ага, ну просто святі.
А втім, Томас був збитий з пантелику. Вони його і справді врятували, а колись він на них працював… Він не міг зрозуміти, що це все означає.
Бренда ворухнулась і розплющила очі, сіла й голосно позіхнула.
— Доброго ранку. Чи вечора.
— Ще один день сплив, — відповів Томас і тільки зараз зрозумів: Ньют, може, й не знає, хто така Бренда. — Ви, я так розумію, встигли познайомитися, поки мене не було? Якщо ні, то, Брендо, це Ньют. Ньюте, це Бренда.
— Та взагалі-то ми вже перезнайомилися, — сказав Ньют і жартівливо потиснув Бренді руку. — Ще раз дякую, що оберігала цього здохляка, рятувала його дупу, коли ви загуляли.
На Брендиних вустах майнула тінь посмішки.
— Еге ж, загуляли. А надто вже сподобалося мені, коли нам мало носи не повідривали, — на обличчі її зринула суміш відчаю і збентеження. — Мені самій уже недалеко до цих психопатів.
Томас гадки не мав, що на це можна відповісти.
— Ти, мабуть, не довше за нас хвора. І пам’ятай, що…
Бренда не дала йому закінчити.
— Знаю, знаю: ви дістанете ліки. Пам’ятаю, — вона звелася на ноги, даючи зрозуміти, що розмову закінчено.
Томас подивився на Ньюта — той стенув плечима. Опустившись поруч навколішки, він нахилився до Томаса й прошепотів:
— Твоя нова подружка? Все розповім Терезі,— Ньют гиготнув, підвівся й відійшов.
Томас посидів ще з хвилину, переповнений емоціями. Тереза, Бренда, друзі… Попередження. Спалах. Усього кілька днів на перехід через гори. «БЕЗУМ». І не відомо, що чекає на глейдерів у прихистку, в майбутньому…
Забагато всього. Забагато.
Треба поменше думати. Томас відчув, що зголоднів, і саме цим і варто зайнятися. Підвівшись, Томас пішов шукати, чого б йому поїсти. І Казан не розчарував.
Щойно сонце сховалося за обрієм і перед тим жовтогаряча земля набула пурпурової барви, глейдери вирушили в дорогу. Томас стомився без руху, кров застоялася в жилах, і йому нетерпеливилося спустити пару, розім’яти м’язи.
Гори поволі вищали, перетворюючись на зазублені тіняві піки. Ніякого передгір’я, тільки плаский придолинок, що простягається аж до того місця, де земля раптом починає круто здійматися до неба — бура і потворна, мертва. Томас сподівався, що там їм вдасться знайти стежку.
Ніхто майже не розмовляв. Бренда трималася неподалік, але йшла мовчки. Навіть з Хорхе не балакала. Томаса це страшенно дратувало. Дратувало, що між нею і Томасом несподівано виросла стіна. А хлопець уже вважав Бренду близькою людиною. Звісно, не ближчою за Ньюта чи Мінхо. І, певна річ, Терезу.