Залишилися скелі і написи вириті досить глибоко, щоб дотривати до наших часів і засвідчити нам назву Бога разом із героїчними подвигами великого Дарія, Володаря імперії Персів.
Плили віки над пісками, забулася імперія, розвіялася слава, померкла пам'ять. І ніхто вже не вмів читати таємничих написів на скелях.
Великий є Людський Геній, що зумів відчитати ці написи і видерти із безпам'яти зміст послання Дарія, якусь маленьку частину Безсмертної Пам'яти Землі.
Скелі заговорили до нас живою мовою.
Один із героїв науки, француз Анкетіль Дюперон взявся до небезпечної подорожі до Індії тільки на те, щоб знайти і відчитати старинні книги Заратуштри. Найнявся на військову службу, бо не мав грошей на дорогу. Нащастя його визволили друзі. Зазнав численних пригод і трудів, небезпеки життя і... остаточного тріюмфу. Він відкрив оригінал книг Заратуштри, привіз їх до Англії, де був... арештований. Звільнений, знову завіз їх далі до Франції і оголосив їх перший переклад в Парижі 1771 року. Цій важливій події я присвятив окрему студію, яка... не могла появитися друком.
Поява цієї книги — це епоха в науці орієнталістики, всієї історії людства, а зокрема історії віри, духовости й культури. Я вже згадував у моїх працях, що першим українським ученим, який познайомився із цією працею Анкетіля Дюперона, був Костомарів.
З0
Але історія цих книг не така проста. Коротко кажучи, скептичні і недовірливі учені довго заперечували автентичність цих книг. Називали їх підробкою Дюперона. Просто казали, що він видумав ці книги. Не брали до уваги, що він був би тоді ще більше геніяльний. Але вченим це не важило.
Довго тривала ця дискусія, соромна сьогодні, серед тих темних учених про автентичність Авести, оголошеної Анкетілем Дюпероном. Аж поки... англійський учений Ровлінсон (1810-1895) відкрив, відчитав і оголосив друком клинові написи із Бегістун (1846-1851).
Широко відомі сьогодні написи на скелях Дарія.
Заговорили скелі під доторком магічної палички гені-яльного ученого, воїна і політика.
Сам Дарій, імператор Персії (550486 ст. е.), заговорив до нас із своєї могили і склав свідчення про свої подвиги, а також, що важніше, про свою віру і про... назву БОГА.
Написи на скелях вириті ще за його життя є добре та безсумнівно датовані. Хто ж не читав драматичних оповідань Геродота про його часи, його пречисленііі бої — а між ними бої на просторах Причорномор'я, — на переломі 5-го і 4-го століття до християнського літочислення.
Виявилося, що мова цих написів зовсім подібна до мови Зенд, якою написана Авеста, докладніше її найстарша частина. Дискусія про автентичність цих книг закінчилася, але Анкеті-леві Дюперонові сталася злочинна кривда в історії науки до сьогодні не направлена. Жалюгідна дискусія не вбила щоправда самого життя, але притемнила ціннішу за саме життя працю і пам'ять героїчного ученого.
В історії людства, а Европи зокрема, ця книга творить епоху перш за все тим, що тут уперше в Европі була відчитана і появилася назва „АРІЯ", як окреслення численних народів і раси рівночасно.
А ось із могили Дарія промовив до нас його голос і він назвав себе... Арієм.
„Я Є ДАРІЙ, — ВЕЛИКИЙ КНЯЗЬ, КНЯЗЬ КНЯЗІВ, ВОЛОДАР КРАЇВ І НАРОДІВ, ЦІЄЇ ВЕЛИКОЇ ЗЕМЛІ І ЗЕМЕЛЬ ДАЛЕКИХ, СИН ВІШТАСПАСА, АХАМЕНІД, ПЕРС, СИН ПЕРСА, АРІЙ, АРІЙСЬКОГО СІМЕНИ."
31
Арій арійського сімени — це останнє і найвище окреслення його раси і роду. З династії він Ахаменід. З народів і раси він є Арій із арійського сімени. Яскраво, виразно і промовисто.
Це окреслення, — жахливо спростачене і викривлене Гіт-лером, — стрінемо тисячі разів в індійських священних книгах, а зокрема у книгах ВЕД, себто ВІДАННЯ, або знання. Зокрема виразисто визначений зміст цієї назви в книгах Ригведи, себто Знання Священних Гимнів, цього найстаршого пам'ятника арійської думки і віри.
Тверджу рішуче, що ця назва є індоєвропейського походження і її сліди та похідні слова й поняття стрічаємо в історії Европи. Книги Вед, зокрема книги Ригведи, виринули в 19-ому столітті, але їх повне видання і переклади появилися що-лиш у другій половині цього— 19-го — століття.
З питанням вивчення значення і природи цього слова стрінемося часто в моїх студіях, зокрема студіях Ригведи. Тут хочу підкреслити, що так у написах Дарія, як і в самій Авесті, стрічаємося з назвою БОГА, саме у формі „БАҐ" і його значення буде предметом нашого розгляду.
Як це сталося, що слово БОГ набрало загального значення і поза окресленням індивідуального Божества, як Зевс чи Аллах, чи Яхве, сталося також загальним окресленням одного Бога і численних Богів рівночасно?
Чи можуть найстарші тексти із цією слово-назвою кинути деяке світло на це питання історичної теології, — поза межами науки і теології, саме на грунті її історично-порівняльного вивчення?