Так рече Дарій Князь: Хай допоможе мені Аурамазда разом із Богами народів і цю країну хай береже Аурамазда від ворожих воєнних полків, від неврожаю, від Брехні. Хай ворог не увійде до цієї країни, ані ворожі полки, ані Неврожай, ані Брехня.
Про цю ласку я прошу Аурамазду, хай подасть мені це Аурамазда разом із Богами народів (вітхібіш БАҐАЙБІШ)."
Ще наведу, вже тільки в перекладі, інший фрагмент напису, який зображує ідеологію Дарія у відношенні до його збройної сили, а зокрема дбайливість Дарія про його улюблене військо:
„Так рече Дарій Князь: Якщо ти думаєш, що я не повинен нікого боятися (себто, що я повинен бути найвищим Сувереном), тоді бережи оце персидське воїнство. Коли зберігається персидське воїнство, тоді безпереривно тривале буде ЩАСТЯ аж до найдальшого часу і воно (це ЩАСТЯ!) зійде, о Володарю, на оцей нарід.
Оці могутні свідоцтва скель переносять нас краще за історичні переповідання у світ ідеології Дарія Імператора.
Є багато народів на землі. Цю землю і ці народи створив Аурамазда, себто Агура-Мазда із Авести. Ці народи мають своїх „Богів Народів". Але є найбільший БОГ АУРАМАЗДА і від нього отримує Дарій свій Завіт: Стати Володарем понад народами і країнами, щоб завести ЛАД, ЗАКОН і ПРАВДУ. Покінчити із малими боротьбами і завести єдине владарство дане йому Найбільшим Богом. Боги народів повинні співпрацювати і співдіяти в цьому напрямі, в цьому ділі їх Найбільшого Бога.
Очевидно, поза цією концепцією многих Богів Народів і Одного Найбільшого, лежить струнка теологічна концепція, яку стрічаємо в... Авесті.
36
Саме там зустрінемо назву АГУРА-МАЗДИ, себто Аура-Мазди в дещо молодшій персидській вимові.
А це слово „АГУРА-МАЗДА" означає — Блаженне Світло, Найвище Світло, Найвище Щастя, Найвище Добро.
Найвищого Бога — Єдиного Бога, — Джерело-Праджере-ло Світла і Світу як Ласкавосте (себто простіше) Любови, як Щастя-Добра.
Одним словом, це те саме поняття, що ми його знайшли у нашому рідному слові-праслові, яке звучало СВАРОГ.
(Ця праця незакінчена)
„Діли й пануй!" — сказав Макіявеллі, — Тоді увесь народ іде в розбрід. В його душі стає страшна пустеля, —
Винищує він сам свій власний Рід.
Всі — вороги тоді в своїй країні, І проти брата виступає брат. Вони себе винищують невпинно. Ти можеш з того добре користать!
Діли й пануй! Себе хай люди борють, — Тоді не треба стріл, ані мечів. Вони самі себе уб'ють і зорють І віддадуть тобі свої ключі.
Отак і нас прехитро поділили, І брат на брата точить в нас ножі. Загарбник з цього користає вміло: Керують нами і ведуть — чужі!
Діли й пануй! — цс найсидьніша зброя. Брат брата ізміта з лиця землі. Хто поділив нас — вороги чи доля. Що стали ми безсилі і малі? ч
Бог не ділив святе народу тіло, Щоб брата катував до смерти брат. Це вороги нас хитро поділили, Щоб нашу славну землю відібрать!
11. 10.76
37
АНАЛІЗА „ВЛЕС КНИГИ"
Дорогі Друзі!
Вже від довшого часу доходять до Вас, напевно, глухі вісті про найстарші старослов'янські тексти, що їх називають „Дощечками Ізенбека", або „Влесовою Книгою".
Ви, напевно, були неспокійні моїм мовчанням, чи радше принагідними вістками в листах.
Це ж бо тексти дохристиянської, отже старослов'янської, чи навіть, докладніше старо-української Віри.
Я не хотів надто легкого рішення, боровся із спокусою зайняти слово, поки я сам не зміг набрати докладнішої про них уяви та на аналізктекстів впевнитися про їх автентичність.
Бо історія їх відкриття, яку прочитаєте — це суцільна скандалістика, якщо йдеться про тексти такого значення, чи такої ваги. Мої — зрештою принагідні розмови — про це питання з директором Відділу Британського Музею, були дуже розчаровуючі. Тексти визнані за фальсифікат совєтською Академією, яка — хоч і совєтська — має на Заході авторитет поважної Наукової установи.
Самі дощечки пропали. Пропали?, — це найлегший спосіб, щоб уникнути доказу автентичности. Для Музею і для науки існує перш за все автентичність самого матеріялу, в даному випадку дощечок, чи табличок, яких дослідження дає найпевніші докази про їх вік, матеріял письмовий, тощо.
Чи можна, і як доказати їх автентичність? Крім того, я був би відразу підозрілий в необ'єктивності.
А тут як на лихо не збереглися навіть ані відписи дощечок, ані навіть фотографії, а тільки спроби їх відчитанії я Міролюбовим, що шукав у них зв'язку перш за все... з Асирією і Вавилонією. Його перші звідомлення про ці дощечки звучали справді фантастично.
Отже: не всі дощечки, що збереглися в Ізенбека, були переписані на „кирилицю" Міролюбовим. Не всі переписані ним