Стрічаємо тут справді самі чудеса!
Отже Гай Перуна і Сварога, де Перун вчить молодих Богів танцювати аркана. Такої подробиці не знайдемо в текстах, але Гай знайдемо там чудовий. Там цілі „полки Перунові" лицарів і героїв. Героя вітає там сам Перун: „Сину мій, тут ждуть на тебе твої батьки і діди!"
Приймають там найрадісніше тих, що в ранах за Батьківщину принесли Грудку Землі у самій рані. І це доказ їх приналежносте до Вічної Русі. Перун їх вітає так: „Русич єси і перебудеш!" Він легко розпізнає своїх синів!
А над усе „Матір-Сва-Слава" — це дослівно Велика Все-матір із „Гимнів Землі", що її душа в Найвищім Небі. Ця постать була невідома в дотеперішньому нашому знанні про міто-логію слов'ян, зокрема її місце в небесах Сварога і в житті народу. Вона сполучає небо із землею. Літає Жар-Птицею по обох берегах Ріки РАЮ — молочної дороги, — Яка відділює небеса Сварога від світу Яви, себто цього проявленого світу. Таких несподіванок стрічаємо тут багато. Нас уже не здивує, що Ригведійську „сому" знали наші предки і так само її приготов-лювали й жертвували. Ферментували молоко на якихсь зіллях, а потім цідили крізь вовну. Зілля, звичайно, інше як в Індії. В Індії це була „саркостемма віміланіс". В Україні не знаю що.
Трудно припустити, щоб якийсь фальсифікатор знав так докладно стільки елементів старої віри і обряду.
Однак, стрічаю теж лінгвістичні дані, хоч тут до висновку далеко. Саме в цій ділянці праця найбільш утяжлива і морочлива, а однак тільки тут доглибне зрозуміння тексту та його можлива оборона на науковому фронті. Хоч і докази автентичносте віри наука мусить прийняти як наукові.
Разом із тим тут володіє незнищена й висока краса правдивої поезії. Це є та, вимріяна нами здібність до творчости, де немає границь між поезією, метафорою та метафізикою, бо ж
41
кінець-кінцем, усе наше пізнання так у вірі, як і в метафізиці, є в своїй основі метафорою. Я писав про це, навчаючи про різні типи метафізичного думання, як психоонтологію, ритоонтоло-гію, чи врешті найосновнішу мабуть — мітоонтологію.
Саме у відчитаній мною дощечці стрічаємо таке чудо мітоонтології.
Ми знали про те і твердо вірили, що всі ми є внуки Даж-бога. Так навчало нас „Слово про похід Ігоря". Але саме Влес Книга подає нам мітологічну історію: як це сталося.
У безмежному здивуванні я відкрив тут... культ Еріко-пайоса, відомого мені тільки із культу містиків-орфіків у Греції. Мені відомо було теж, що цей культ мав походити з півночі. Я писав про нього у „Березі",,це „Той, що є вчасно народжений у жолобі". — А тут тобі ціла історія як Велес приніс отрочатко з небес. Тут і „ЯСНА", себто просто „ясло", оті „ясна" — ясла, що їх знає словник Грінченка (Том IV, стор. 544), але не знають „учені", саме як „ясла". Що були там воли, корови й вівці та інші тварини, про це навіть зайва річ говорити. Отже, це не стара віра достосовувалася до християнської „мітології", але навпаки: християнська віра достосовувалася до існуючої „препоганої", „поганської" мітології, підставляючи „ІСУСА" за оригінальне „отрощіє", принесене Велесом, чи теж „Ерікапайоса" із мітології орфіків.
Звідси жолоб і всі тварини в старинних колядках.
Звідси увесь жолоб із цілим апаратом старого побуту... в степах України...
Але є ще глибша містерія у нашій мітології. Прочитаємо про це в текстах.
Містерійна єдність Перуна із Богом Найвищим — різно названим у тексті „Знання Таємного" — була добре відома нашому віщунові.
Чи це Вас дивує, дорогі друзі?..
Найбільше чудо текстів Велесової Книги — це найживі-ша віра в безсмертність душі — вона знову ж відома орфікам.
Але свідчуся самим собою, що такої живої і міцної віри я не стрічав у релігійних текстах світу!
Я підкреслював це у моїй праці про віру лицарів Святослава на основі грецьких джерел, зокрема свідчень Лева Диякона. Ці лицарі ішли до Гаю Перунового (на смерть!) як ми до своїх знайомих на з'їзд до Лєстеру чи де там в Америці.
42
Дух Святослава покидає його ще за життя. Це містерія містерій! „Баляди про Святослава", бо він вже здійснив завдання свого втілення.
Доведеться, отже, працювати над цими, так дорогими для нас текстами в усій скомплікованості їх чудесного збереження, щоб... були вони свідками відродженої віри наших предків.
Сьогодні на початок висилаю Вам перший комплект сфотографованих текстів. Зберігайте їх дбайливо. Давайте в руки людям доброї волі, за Вашим визнанням. Висилаю текст на руки Лариси Мурович. У неї безсумнівно більше знання і живіші зв'язки зі світом учених. Найважливіше авторитет, який приходить тільки із часом довгої самовідреченої праці.
Лист цей не є ніякою тайною. Але він також не для преси, принаймні покищо, не для преси...
Дорогі друзі! Це добрі вісті Вам приношу!
І бажаю Вам всім тим, що читатимуть цей лист великого просвітлення і великої радости з приводу відродження нашої старої щиронародної лицарської віри, якої свідоцтвом є Вле-сова Книга!
З привітом для всіх!
Володимир.
7 червня, 1968.
***
Лондон, Зелені Свята 1968