Дорогі Друзі!
Ви неспокійні від останнього листа від 7-го червня 1968 р. Що ж це таке ця Велесова Книга? Не будете спати поки не довідаєтеся.
А тут ціла гора праці. Бібліографія, досліди, досліди, граматика, граматика! Не маю словників під рукрю, тільки в Бри-тійському Музеї.
Але ось па Вашу радість, перший повністю відчитаний текст. Ще не певний двох трьох слів: між ними „овржетесе". Але зміст такий величавий, що мушу негайно з Вами поділитися радісною вісткою.
Отже, ми знали, що ми є внуки Дажбога, але ми не знали: як це сталося?
Отже, Отець Русі мав дві дочки. Тодішнім звичаєм ішов У степ. Там боронили його закони тодішнього часу. Мир їм!
44
Так добиралися роди. Але не знайшов їм мужів гідних величі і слави майбутньої Русі. Отак молився Богові. Бог вислухав його молитву.
І тут містерія!
Зійшов Бог —-ТАЯ СЕ, — себто таємно, чудесно, у чудесний спосіб і „ОЖЕЩЕ И" — це слово я відшифрував із санскритського „ДЖА" — „ДЖАН" — родити, грецьке ,,ҐЕН", наша „ЖЕН". Воно звучало мабуть „ОЖЕНЩЕ".
Мотив оплодотворення Богом стрічаємо теж у ЕЦЦЇ. Во-тан особисто у постаті Мандрівника родить чотири касти старих Германців.
Тут, в дощечці 16 — маємо чудесне запліднення!
Треба написати зі сто сторін граматики і тексту для оборони цього перекладу. Переклад ще не є для друку. Це Вам на радість Зелених Свят. Ісходу Духа на Землю!
Очевидно, булуть і версії поетичні! Буде розвиток цього мотиву в легендах. Буде їх більше! Розписую конкурс! Писати треба нашим поетам негайно, не чекаючи на сто сторін тексту граматики і пояснень та дискусії.
Радісні і натхнені привіти!
Володимир.
Дорогі Друзі!
Хвилина доброго натхнення і остання трудність переборена. Отже, наздогін за попереднім листом.
„А імем овржетесе". Овржетесе — від кореня ВРГ, ВРИГ, ВЕРГТИ, вержьом — кидаю. Німецьке — верфен, латинське — верго. Санскрит — врик, ври-нак-ті, чеське: ВРГ — ,,помет", себто плід. Говориться про звірят, а те в старину мусіло відноситися і до людей. Цю вказівку я знайшов у Преображенсько-го: „Етимологічний словник руської мови", том Г, ст. 73.
Отже, текст зовсім ясний: „Будемо родити! Приготовляймо ясла. Тут Бог Велес двоє отрочат приніс!" і так далі, як у перекладі.
Ця частина висказує радість дочок про те, що рід їх „не пересічеться". Продовження і ріст роду був священною справою. Сам Дажбог у чудесний спосіб оплодотворює дочок Отця Русі.
44
Мітологема народу і нації, яка в образовій спосіб висловлює божественне походження нації.
В основі такого міту лежить усе історіотворча ідея нації. Проекція в майбутнє.
Святослав і герої „Слова про Похід Ігорів" жили цією ідеєю, що вони є внуками Дажбога. Бачу теж із якою сплою спалахує серце молоді, коли їх пробудити саме такими ідеями.
Привіти!
Володимир.
Переклад дощечки число 16
1. Велесові присвячуємо оцю книгу, Богові нашому, бо в ньому є прибіжищє і сила.
2. У прадавніх часах був муж, а був він благий і хоробрий, і його назвали Батьком у Русі.
3. А мав він жену і дві дочері. Вони мали багаті череди, корови і вівці.
4. І з ними бував він у степах, але ніде не знайшов мужів для своїх дочерей.
5. Отже, молив він богів, аби рід його не пересікся. А Дажбог почув тую молитву і дав йому те,
6. що він вимолив. Так і сталося. Він (Дажбог) оплодотворив їх (дочок) у невидимий спосіб, таючися.
7. Бог зійшов межи нас! І будемо мати потомство!
Вже про ясла дбаємо! Тут Бог Велес двоє отрочат приніс!
8. До нього грядемо. Двох синів маємо від Бога нашого і йому проголошуємо славу.
9. Хай буде благословенний завжди, нині і присію і від віків до віків!
10. Сказано є про кудесників, а ті геть відійшли і не повернуться.
Лондон, 19. IX. 70
НЕОГОЛОШЕНІ ТЕКСТИ „КНИГИ ВЕЛЕСА"
(Листи до друзів)
Інж. М. Скрипник і п. А. Кнрпич оголосили нову, дальшу збірку текстів „Книги Велеса" під назвою: „Влес Книга", част.У. Тексти не оголошені в попередніх виданнях.
Це сталося так: 6-го листопада 1970 року помер на кораблі в дорозі до Европи Юрій Міролюбов. Це той, як пам'ята
45
єте, що зробив відписи дощечок Ізенбека і на цій основі вони були вперше оголошені в „Жар-Птиці".