Ставкові плеса — світлосяйні крила
Несли коромисло веселки на плечі,
Поки тримала їх джерельна сила,
Життя, красу і радість даючи.
Якби це джерело все вщент погасло.
Ставок би щез з бурштинових долонь.
Ставок цвіте вогнів суцвіттям рясно,
Як в джерелі цвіте життя вогонь.
В події кожній і у справі кожній
Є джерело — захований бурштин,
І мудрість лиш тоді непереможна,
Коли знаходить ввесь зв'язок причин.
Бо кожна річ — це форма, це омана,
Захована в ній часто інша суть,
І у житті лиш той буває паном,
Хто джерело причин зумів збагнуть.
17.12.74
УКРАЇНЦІ!
Слово "Україна" було створене богами-вченими — волхвами після початку духовної окупації — введення в 988 році християнства. За арійським словотворенням це слово розшифровується так: У Крові Рай Нан (заперечений).
Моя Українська Націє! В недалекому майбутньому прийде час, коли на теренах колишньої Арійської Русі, котра хоч сьогодні і називається тимчасово Україною, але обов'язково відродиться із довгого небуття та постане могутньою духовною батьківщиною всіх слов'янських Націй-Держав.
Народ живе до тих лиш пір
І творить діл зірниці,
Аж поки в ньому віри вир
Б'є джерелом з криниці.
Це потаємне джерело
Несе потоки цілі:
Народ черпає з них добро —
Життя могутні сили!
Народ як схочеш знищить ти —
Згасити в нім горіння,
То перерви життя дроти,
Підріж його коріння!
Зруйнуй лиш віри джерело —
Народ увесь зів'яне,
Бо висохне джерельне дно,
Звідкіль він соки тягне.
Бо ж звідки буде він тягти
Життя могутні соки?
Без віри — мертві всі думки
І мрій нема високих.
Народ живе, народ росте
І доти чуда творить,
Аж доки джерело просте
Пульсує і говорить.
17. 11.74
Сварог — Бог Світла, Бог богів
У давній Україні,
Бог мудрости, добра, снаги,
Він розум дав людині.
Сварог мав декілька синів —
Вершити мали справи
Серед лісів, серед ланів,
Жорстокі і ласкаві.
Найстарший син — це був Перун,
Бог блискавки і грому.
Він Дощ пускав на зелень рун,
Гасив посухи втому.
Перун — це найгрізніший Бог
У нашім давнім краї.
Він Бог війни і Бог тривог —
Він блискавки метає.
А Хоре — це Сонце преясне,
Що ллє теплінь і світло. Уce буя, усе росте
Врожайно і привітно.
Дажбог — Бог сили і добра,
Бог Сонця в людськім світі,
Який на берегах Дніпра
Допомагав всім жити.
А Велес — це вже Бог-чабан
І дбав він про скотарство,
А, часом, доглядав і лан,
Бо дбав про господарство.
Стрибог — недобрий Бог Вітрів,
Він ломить все і нищить.
Як попадеш у шал і гнів —
Залишить пустирище.
Сварог — Бог Світла, Бог богів
У давній Україні,
Бог мудрости, добра, снаги,
Він розум дав людині.
24.12.74
Культура наша, наче ватра, гасне...
Яка вона могутня і прекрасна!
Багато б'ють її тисячоліть
І до сьогодні не здолають вбить!
Колись була це світова культура,
Що зводила цивілізацій мури:
З її коріння Греція і Рим,
З її коріння мов могутній грім.
І кожен вигук — чудотворна іскра,
Що запалала думкою барвисто
І почала творити чудеса,
І відкривати землю й небеса.
Культура наша премогутня гасне,
Бо скарб ми не творили повсякчасно.
Ми нищили ввесь час свою основу —
Старовину незрівняно-чудову.
Чи ми приречені до скону, до загину?
Залежить це від тебе все, людино! —
Чи ти зумієш з обвуглілих слів
Нових думок викрешувать вогні.
17.2.76
В людини лиш тоді найбільше сили,
Коли вона весела і щаслива,
Коли гармонія у неї у душі
І не хвилюється вона і не спішить.
Та вистачить сказати щось невчасно —
І зникнуть вмить гармонія і щастя,
А як веселости всі знищені вітрила,
Тоді в душі немає плисти сили.
Уранці, як людина ще півспляча,
Не починай розмови про невдачі, —
Руйнуєш ти в душі спокійний настрій,
Бо починаєш день новий з нещастя.
Коли ж людина день взяла за роги
І бачить вже дороги перемоги.
Ти можеш їй щось прикре говорить,
Бо ти її не зможеш вже зломить!
Запам'ятай: ніколи вранці-рано
Не говори й не думай про погане!
Світ погребує віри і пісень.
Щоб був щасливим благодатним день!
18.3.74
РОЗКОПКИ — ЦЕ ШЛЯХИ ДО ПРАВДИ
Розкопки — це шляхи до правди,
До джерела тих таємниць,
Які тривожать серце завжди,
Які вливають в душу міць!
І кожен черепок чи жбанок —
Це довгий, довгий шерег днів...
В тих днях заховано світанок
Минулих подвигів, боїв.
Чим більше скарбів — легше жити,
Бо давнина — духовий скарб,
Який дорожчий самоцвітів —
Ховає предків творчий дар.