Орігіналному звучанні. Учені знайомі із основами палеографії твкої помилки не зробили б. Але за перші досліди взялися аматори.
Отже слово БО читали як БО, а не як Бог і т.д.
Пригадаймо теж, що в старинних текстах напр. єврейських і арабських, пропускали голосні в середині слова, що теж утруднювало зрозуміння тексту. Клясичний приклад тут сама назва Бога: В тексті було тільки ИХВ, звідси спір, чи читали Єхова, чи ЯХВЕ. В новіших часах впроваджено діякритичні знаки у виді точок, чи рисочок у арабському.
В нашому тексті автор пише НШЕМУ, це очевидно НА-ШЕМУ. пише БГУ, це очевидно БОГУ, пише ДАЖБО, це очевидно ДАЖБОГ. (Один малограмотний самовчений так і впирався при тому, що має бути Дажбо, а не Дажбог.)
Немає теж малих і великих букв. Всі букви великі, як на старинних написах.
Про саму мову доведеться говорити окремо, коли назбираємо із читачами матеріял для індукції та висновків.
Можемо приступити, отже, до читання мого перекладу, а далі до відмічень про інші існуючі переклади вже оголошені.
Переклад дощечки число 16
Влесові присвячуємо оцю книгу,
Богові нашому,
бо в ньому є прибіжище наше і сила.
У прадавніх часах був муж,
а був він благий і хоробрий
і його назвали батьком у Русі.
А мав він жену і дві дочері.
Вони мали багаті череди, корови і вівці
і з ними бував він у степах,
але ніде не знайшов мужів для своїх дочерей.
Отже молив він Богів,
аби рід його не пересікся.
А Дажбог почув тую молитву
і дав йому те, що він вимолив.
Так і сталося.
Він (Дажбог) оплодотворив їх (дочок)
у невидимий спосіб, таючися.
Бог зійшов межи нас!
І будемо мати потомство!
Вже про ясла дбаємо!
55
Тут Бог Велес двоє отрочат приніс!
До нього грядемо!
Двох синів маємо від Бога нашого!
І йому проголошуємо славу:
Хай буде благословенний завжди, нині
і присно і від віків до віків!
Це було нам сповіщено про дві чудотворниці
......(далі читання останньої півлінії
непевне, деякі букви нечіткі).