Мої найперші завдання: зробити копії двох праць, а саме: 1. Вступ до Ригведи, 2. Гимн про Чоловіка.
Це за ці дві академічні праці я був іменованим членом УBAH, Керівним членом Групи Орієнталістів.
Обі ці праці в манускрипті і немає навіть машинопису. Вступ до Ригведи важливий методологією інтерпретації старинних темнів та їх датування, згідно з Якобі (астроном) і знавцем Ригведи ТІЛЯКОМ (приятелем Ґандгі, провідним мислителем часів Ґандгі).
Але праця про „Гимни про Чоловіка'' переходить далеко саму тільки наукову інтерпретацію Гимну. Вона викликала і здивування і подив професора СТАСЯКА, коли він почув її у Лондоні.
ТУТ ЧОЛОВІК — ЦЕ ЧОЛОВІК ІЗ УЧЕННЯ СКОВОРОДИ: ЦЕ КОСМОТВОРЧИЙ ЕЛЕМЕНТ КОСМІЧНОГО ЧОЛОВІКА, ЩО І Є КОСМОСОМ. Принцип індивідуалізації, висунений як космотворчий — не елемент — але сам ЧОЛОВІК.
Було б жаль, якби ця праця пропала. Звичайно, я обіцяв собі переписати її на машині і притягнути апарат модерної філософії і космогонії, себто астрономії — так, просто астрономії. Отже я дозволив собі коштом Інституту вчинити три копії, так як вони є, а як буде час, взятися за нові уступи до неї. В цій праці я доказую, що побіч європейської психоонтології — себто пояснювання Буття елементами відомими із психології, вірніше із інтроспекції, є зовсім рівновартна і добра мітоонто-логія, себто пояснювання Буття через мітологію. і це є теж метода пізнання.
Але щобільше: ІСНУЄ РИТО-ОНТОЛОГІЯ, СЕБТО ПОЯСНЮВАННЯ БУТТЯ ЕЛЕМЕНТАМИ ЖЕРТВИ І РИТУАЛУ. ЦЕ Є НОВЕ! ХОЧ ТАКЕ СТРІЧАЄМО у філософії Міменси.
Не забудьте Друзі!, що існує 5.000 літ розвитку індійської філософії і все те, що світає в Европі — вже було. Ніщо не змінить цього факту.
Приклади мітоонтології маєте вже в моїх працях про „Книгу Велеса". Це завдання число два.
Покищо мушу кінчати сердечним привітом на волі!
Не сумнівайтеся у мій поворот до праці!
Ваш, Ваш, сто разів Ваш!
30 червня, 1974 р. Володимир.
РИҐВЕДА І КНИГА ВЕЛЕСА (Лист до Друзів)
Як Вам уже відомо, моє рішення відновити Староукраїнську Віру постало в 1934 році. Воно дозріло ще скоріше, а саме на Гуцульщині, в часі мого побуту на горі Ґрехіт. Я повністю усвідомлював собі, що це важливий крок не тільки в історії України, але і в історії цілого людства.
Я рівночасно усвідомлював собі, як жахливо мало джерел до виконання мого рішення. Це ж, як Вам відомо, перелік деяких старинних Божеств, згаданих при нагоді хрищения Ук
68
раши у хроніці та декілька інвектив на адресу старої віри у проповідях цієї доби.
Дещо збереглося у фолкльорі, але якраз найменше про саму віру, більше про обряди та звичаї старинні своїм характером. Я здавав собі справу, що це відтворення мусить бути твором пророчого натхнення, тим більше, що ця Віра мусить бути модерна, себто згідна із сьогочасним станом справжньої науки, яка вже в тому часі стояла па становищі ідеалізму в питаннях матерії та космосу. Це, отже, мусить бути синтеза старої віри із наймодернішим становищем науки, а зокрема філософії. Тут діяли впливи німецького ідеалізму, зокрема Шо-пенгауера та феномологія Гуссурля, яку я студіював під впливом проф. Інґардена вже на першому році Університету.
Далі я міркував так:
Якщо ця Віра така старинна та походить ще в своїх основах із протоіндоевропейського періоду — тоді найстарші пам'ятники цієї культури, чи теж найближчі до цього періоду, можуть допомогти моєму натхненню у процесі реконструкції. Мені відомі вже були основи про Ригведу із загальних ще тоді студій санскритської філології. Я вирішив, отже, в моїх студіях спеціялізуватися в цій діляїщі і зробив це при повороті на студії до Львова. Тут я стрінувся з надзвичайною прихильністю, дружністю і дбайливістю нроф. Степана СТАСЯКА, професора індійської філології у Львівському університеті. Він відіграв важливу ролю в моєму житті. Він ставився прихильно до української справи і через те був непопулярним — сказати мало — між своїми колегами в університеті. Я отримав ключа до бібліотеки семинару, користувався вільно його приватною бібліотекою і мав навіть ключа від вінди на третій поверх, бо моє здоров'я було ще слабе. Мої студії були дуже інтенсивні та рівночасно широкі.
Десь, мабуть, у 1937 році, аж так пізно, я стрінувся з фактом, що професор Стасяк займається парапсихологією і цей факт мав у моєму житті рішаюче значення, — але це окремий розділ.
Вернім, одначе, до студій Рнґведи. Дуже рано я перекладав Гимни Ригведи і видав їх збірки у польській та українській мові. Проф. Стасяк відбув подорож до Індії і два тижні перебував у товаристві Ґандгі. Однак, події в університеті змусили його перервати подорожі та вернути до Львова. Був у Індії три четверті року замість планованого цілого року.
69
У 1937 році па поширеному засіданні Індійського Семінару, я виголосив мою деклярацію про „ренесанс панарійської мислі". Тому, що я вжив там слово „арійський" — моя заява викликала палку дискусію з боку деяких присутніх. Я стояв під безпідставним закидом якоїсь прихильности до гітлерівської думки.
В тому часі я вже читав „МАЙН КАМПФ" в університетській бібліотеці, а зокрема добре собі запам'ятав вимогу забезпечення кожного паростка німецької нації землею на тисячі років. Землею „Бордерлянду" між Польщею та Росією, отже Україною. Я не мав ніяких ілюзій. Звідси теж моє підкреслення „Панарійської Мислі", себто всеарійської, в протилежному до німецького тлумачення „арійства". Професор — весь у білому, — а був це день Зелених Свят, в який відбуваються важливі з'їзди орієнталістів — не брав участи в дискусії. Його настирливо питали про його становище і на закінчення він сказав пам'ятні слова, що „дискусія, яка тут ведеться, буде вестися продовж 500 років в історії людства"... Здивовані учасники перейшли до прийняття і т.д.
В тому часі я писав працю п.з. „Індра в Ригведі". Я утотожнював Індру, як пізніший розвиток ідеї Перуна вже на індійському грунті. Праця розросталася до. великих розмірів. Вона була, очевидно, в польській мові. Підчас большевицької окупації я, очевидно, до неї не признавався, хоч вже були оголошені друком деякі гимни, а саме і зокрема у „Гимнах Борні". Але це йшло як поезія і переклади, а перша частина — як поетичний всТуп. Це знов довга історія чисток і т.д. Але я цей час перебув, згідно із передбаченнями і порадою професора Стасяка. Учені з Москви, що були „для контролі" у Львові, дали високу оцінку спеціялістам у Львові, зокрема катедрі Санскриту. Це, між іншим, вирішило про моє життя. Але були і драматичні події...
Мою працю декількох років — „Індра в Ригведі" я залишив у Львові. Вона разом з матеріялами була завелика, щоб її взяти, тобто везти, чи докладніше, нести в руках. Навіть друкованих праць я не міг забрати. До сьогодні я не міг роздобути „Терпіння молодого Гуцула". Там є відгук оцього вибуху на горі Ґрехіт. Останній розділ через цензуру був скорочений і злагіднений.
Так я опинився в Німеччині. Тут моя доля відома Вам дещо краще.
70