Ми читали в Йорданеса, що Анти заселювали простори між Дністром і Дніпром. Тепер прочитаємо те, що ці простори сягали від Дунаю до Дніпра. А також зможемо понад усякий сумнів утотожнити антів із „слов'янами". Довідаємося, що вони говорять однією мовою, мають однакові звичаї та належать до одного роду.
Отже читаймо! Скорочення тексту зазначую крапками.
808
„Бо ці народи, слов'яни і анти, не є під владою одного чоловіка, але від старинних часів живуть у демократії, а вслід за тим усе, що відноситься до їх важливих справ, чи то добрих, чи то злих, рішається у спільноті.
Є також правдою, що в усіх інших справах, кажучи загально, ці два окремі народи мали від старинних часів ті самі закони і звичаї. Бо вони вірять, що один Бог, творець блискавиці, є єдиним володарем усього світу.
... Вони почитають ріки і німфи та інших духів і також складають їм жертви й у зв'язку із цими жертвами чинять свої пророкування ...
... і оба ці народи говорять тією самою мовою. Щобільше, вони ніяк не ріжняться одні від других у вигляді. Вони є виїмково високі і міцно збудовані мужі,. їх тіло і волосся не є зовсім ясні, ані теж не є вони зовсім чорного типу, але всі вони є лег-корусявої краски ...
... насправді слов'яни і анти мали в дійсності одне ім'я в далекому минулому, бо обидва ці народи звалися спорами у старинних часах, бо, як здогадуюся, вони жили здалека один від одного і замешкували їх країну спорадично. У висліді цього факту вони управляли великою кількістю землі. Отже вони самі заселюють більшу частину північного берега Істеру (себто Дунаю — прим. В. Ш.) ... "
Нарешті, нарешті!
Бачимо, що ці слов'яни чи анти не впали з неба разом із обильним дощем нагло десь у дев'ятому столітті, але що вони заселювали простори над Дунаєм, Дністром і Дніпром від „старинних часів". Далі довідуємося, що вони говорять однією мовою, є однієї раси та були однієї назви. Звичайно мають вони свої племена на таких просторах, навіть воювали між собою, але завойовані ними співплеміннмки залишалися вільними. Цю важливу подробицю завдячуємо також тому самому авторові. їх мову вважали греки „вельми варварською" і не інтересувалися греки докладнішим розріжнюванням отих всіх разом „варварів" і тому не від їх записів мусимо починати чи узалежнювати наше існування в історії.
Греки знають їх тільки з того, що з ними торгували, а ще важніше, що за свідченням того ж Прокопія, — а "саме за його „Таємною історією", ці народи нападали на них із-за Дунаю майже... щороку.
Ці щорічні напади приписує Прокопій медійцям, сараценам і антам.
809
Нарешті, нарешті довідуємося від самих греків, що анти були сучасниками... медійців, визнавців Заратуштрн.
Коли це було? Відповідь Прокопія чули ми кілька разів. Це його повторене ствердження про „старовинні часи".
Отже наші назви треба віднести до тих старовинних часів, коли то слов'яни говорили однією мовою, були однієї „легко-русявої раси" і надавали свої власні назви своєму Богові, своїм Богам, своїм рікам, яким рівно ж приносили жертви. Очевидно, що ці назви рік мусіли бути божественні.
Нарешті! Зрозуміємо, чому Дніпро і Дністер мусили мати такі достойні, натхненні і поетичні назви як „Переможець Рік" чи „Той, що розпросторює води".
Змінливі записи греків вже нас тепер не будуть клопотати. Розв'язки їх значення будемо шукати на їх власному мовному грунті. Здається, що саме це й треба було доказати у нашій праці.
Відповідь, на яку можемо здобутися у світлі наведених джерел потверджує нашу філологічну теорію.
Дніпро мав дві назви. З них саме старшою є назва дана йому автохтонами, себто нашими прапредками, яка звучала „Дунайпер", або „Даніпер", із якої через скорочення походить сьогоднішня назва „Дніпро". Ця назва була відома і зрозуміла також для прапредків іранських племен. Вони переклали цю назву, чи ужили рівнобіжної назви „Борисфен", який як обоготворена творча потуга природи був їхнім Прабатьком.
Знаходимо у Йордапеса цінне потвердження звучання назви Дніпра у п'ятому-шостому столітті. Звичайно і тут мусимо взяти до уваги, що це запис у чужій мові. Запис зачутий із третіх вуст. Якби Йорданес був сам ближче Дніпра, то він не помішав би його з Геродотовим Гипанісом. Саме в Геродота знаходимо чудесні описи солодководности Дніпра-Борисфена. Але так, як вона записана, вона показує характеристичне скорочування, чи теж один із етапів цього скорочування. І знову скажемо: Квод ерат демонстрандум.