Ця метода розкриває справді глибші можливості зрозуміння Вед. Треба жалкувати, що вона не знайшла продовжувачів. Позитивістичні категорії думання другої половини XIX ст. очевидно стояли на перешкоді для розвитку цієї методи. Але якраз у тому напрямі коментар Саяни повинен бути основою для європейських дослідників. Він же пояснює поодинокі місця „відповідно до жертви" і „відповідно до міту". Що ж виявляється?
Розвиток вивчення Риґведи — це процес регабілітації і закріплення авторитету Саяни, як найбільш достовірного коментатора Риґведи.
Проблема часу постання Риґведи.
Знана є відсутність історичного змислу в гіндусів. Тим
827
більше не відчували вони потреби точного датування літературних пам'ятників. Тому європейські дослідники натрапляють на труднощі майже неможливі до переборення при спробах датування індійських пам'ятників. Це відноситься до більшости дат індійської літератури. Але, коли для пізніших текстів дається встановити принаймні загальну епоху, століття, чи відносне датування за періодами, то в питанні про час постання Ригведи не маємо ніякої, навіть відносної, дати, що могла б бути основою для історика літератури. Різниці в оцінці часу постання Ригведи відносяться навіть не до століть, але до цілих тисячоліть.
Ригведа це явище немов із-поза часу і простору.
Перший учений, що пробував дещо точніше визначити ведийську хронологію, був славний Макс Мюллер (Max Mueller — History of Ancient Sanskrit Literature, 1859).
Ьін виходить з основного факту, що література буддист-ська закладає літературу Араньяків і Упанішад, як свою вчаснішу підбудову. З цього Макс Мюллер робить висновок, що вона мусила постати перед роком 500 до нашого літочислення. Він уважає далі, що менш-більш рівночасно з постанням і поширенням буддизму, постає література Ведангів і Сутрів (Ve-dangas, Sutras). Отже, він приймає час від 600-200 літ як період, що відповідає розвиткові цієї літератури. Вже на першому кроці розумування Мюллера, стрічаємо зовсім довільну дату 600 років, як горішню границю літератури Ведангів і Сутрів. Ця дата — не забудьмо — є довільною думкою самого Мюллера. Коли б навіть погодитись із його твердженням, що література Ведангів і Сутрів розвивається рівночасно і рівнобіжно (а не перед) із розвитком і поширенням буддизму, то і тоді не маємо ніяких основ для встановлення саме дати 600 p., як горішньої границі для цієї доби.
Літературу Ведангів і Сутрів — продовжує свої висновки Мюллер — мусила попередити література текстів Брагманів (Brahmanas). І знову Мюллер довільно визначує 200 років, як час тривання періоду Брагманів. Ці ж тексти були попереджені знову ж таки двістілітнім періодом збирання і впорядковування гимнів у „збірки", тобто „сангітас" (sanihitas). На час постання гимнів Мюллер знову визначує 200 літ і таким чином одержуємо початкову дату постання гимнів Ригведи, а саме 1.200 літ перед нашою ерою.
828
Y схемі це датування Мюллера мало б такий вигляд: 1.200-1.000 — постання гимнів, 1.000-800 — збирання гимнів, сангітас, 800-600 — період Брагманів, 600-200 — Веданги і Оутри.
При цьому дату 1.200 років Мюллер уважає за terminus ad quem.
Чому на період Ведангів і Сутрів Мюллер призначує 400 років, а на періоди куди важливіші і багатші в літературу призначує тільки по 200 років, це залишиться таємницею суб'єктивної думки Мюллера. З однаковою слушністю можна прийняти і 100 і 1000 років, бо про час тривання таких періодів у старовинній індійській літературі не маємо ніяких даних. Наші уявлення про періоди європейської літератури (напр. середньовічна патристика) не повинні служити нам матеріялом для зовсім необоснованих висновків при аналогії.
Хоч ця гіпотеза була тільки спробою встановити якуне-будь хронологію і хоч вона опиралася на заложениях зовсім очевидної і випадкової думки, то однак завдяки величезному авторитетові такого титана знання і праці, яким справді був Мюллер, набула вона загального визнання в науці. Про глиняні ноги гіпотези Мюллера призабули так основно, що коли під кінець XIX ст. виступив із своїми тезами Якобі (Н. Jacobi), вони викликали майже обурення в науковому світі.
Якобі, досліджуючи астрономічні згадки ритуальних текстів, дійшов до переконання, що весняне рівнодення з періоду текстів Брагманів, припадало на констеляцію Крітікас (Kritti-kas), які відповідають Плеядам європейської астрономії. В добі Риґведи те саме рівнодення припадає па констеляцію Оріона. Звідси вже зовсім точно, за допомогою метод астрономічних обчислень, обчислив Якобі (який був рівночасно й астрономом), що весняне рівнодення у констеляції Плеяд припадає на добу около 2.500 років перед нашим літочисленням, а в констеляції Оріона на 4.500.