І так напр. підійшовши до проблеми бога Індри у Ведах із готовими уявленнями про грецько-римських богів, або закладаючи якусь спрощену анімістичну чи антропоморфічну „первісність" ведийського світогляду, можна б відкрити, що: Індра це божество, яке є відбиткою чи персоніфікацією тропікальної
838
839
громової бурі, бог громів, дощу і атмосферичних явищ. Знайдеться на це досить цитат, а поетичний опис бурі, — про якої силу європейці не мають уяви, — зробить цю теорію доказаною.
Далі можна б додати, що Індра є персоніфікованим генієм весни. Він же справді популярний поборник демона, що в'яз-нив ріки і „корови" хмар, — а, поставивши цей міт у центрі, можна справді відкрити потім правильність своєї теорії.
Далі можна б твердити, що Індра — це бог війни, або геній перемоги, знаний також в Авесті як Веретрагна, ведийський Вритраган (Угіхапап), або непереможний геній арійців, утілення їх національного ідеалу героя, переможця Дасьїв. І знову знайдемо безліч місць і цитат, що дадуть таке насвітлення вповні науково обосноване. Можна врешті синтезувати кілька, або всі подібні концепції, але ж ми ніколи не набудемо певности, чи не поминули ми якусь істотну, може глибшу і більш всеобій-маючу концепцію.
Ніколи не маємо певности при такій методі, чи ми не відкриваємо тільки власні довільні інтуїції, концепції зумовлені нашою, здібністю уявити собі, чи зрозуміти світ ведийської думки.
А може божественність Індри це якась неособова, непер-соніфікована й магічна сутність світу з'явищ чи світу в собі, міць, що тримає світ Ґспоює його як колеса гарби (Ригв. Х.83.4). Свідома, магічна сила, що її творить чи пробуджує жрець наново своєю жертвою (Ригв. Ш.34.2), космічна сила, що нею росте й утримується Вселенна. Може. Може є там концепції, до яких сьогодні ще не піднеслася теологічна, чи метафізична думка Европи.
Смію твердити, що Ригведа є європейським дослідникам незнана. Та Ригведа — знання священних гимнів, — що з неї за індійським віруванням постає світ, та Ригведа, на яку спираються і від якої виходять усі ортодоксійні системи індійської філософії, як із праджерела і праавторитету.
Доглибне пізнання правдивого змісту ведийської думки не дасться шляхом конструювання цитат у наші власні схеми чи уявлення, бо ж тоді ми відкриваємо тільки наші власні схеми чи уявлення, а в найкращому випадку те, що ми годні ще зрозуміти, або уявити собі, як зрозуміле. Щоб у це питання впровадити ясність, слід собі усвідомити „категоріяльну" природу людського думання.
Існують категорії думання, подібно як категорії в граматиці. Сьогоднішня філософія знає, що є можливі й існують різ
840
ні категоріяльні системи людського думання. Елементи т.зв. зовнішньої дійсности" вміщаються (або не вміщаються) в означену, або неозначену систему категорії нашого, і саме нашого, мислення. Людина може навчитися говорити різними мовами, тобто засвоїти граматичні категорії різних мов і за їх допомогою висказувати свої думки. Бувають при тому прикрі непорозуміння, які випливають із не досить глибокого вивчення чужомовної системи. Учені ще не навчилися думати різними категоріяльними системами. Свою категоріяльну систему вони уважають об'єктивною, загальнозобов'язуючою і найвищою. Вони не знають навіть того, що Не усвідомивши собі основ власної категоріяльної системи, вони не годні зрозуміти іншої категоріальної системи.
Твердження такого типу, як те, що Схід і Захід ніколи не зможуть себе зрозуміти, мають у своїй основі саме факт різних категоріяльних систем людини Сходу і Заходу, людини такого чи іншого культурного циклу, як це сьогодні модно називається. Чи ж треба доказувати, як різно оцінювали європейські учені ті самі наукові факти з індійської філології в добі романтизму і позитивізму? Однак ці учені не помічували зв'язку своїх оцінок (норм цінностей) із загально пануючими чи впливаючими на них загальними ідеями їхнього століття. Не забудьмо однак, що і романтизм (як ідейно-світоглядовий напрям, який він є по-суті) і позитивізм повертаються чи розвиваються в границях того самого культурного циклу, або тих самих загальних і спільних для них обох категорій. Повертаючися в границях того самого культурного циклу, ми можемо стимулювати чи стримувати нашою думкою його розвиток.
Але, зовсім інакше представляється ситуація при зустрічі різних світів, тобто різних культурно-історичних циклів, чи теж різних систем категоріяльного думання. Треба перш за все відкинути зарозумілу і запеклу гордість європейця, що вбачає в інших культурних циклах примітивізм, первісність і беззмістовність спекуляцій брагманів чи інші „лиха". Треба собі усвідомити, що наші категоріяльні системи будуть теж беззмістовними для когось, що міг би, чи не хотів би, їх зрозуміти.
Порівнювання й оцінка різних категоріяльних систем, це справа творення нових норм цінностей „понадкатегоріяльних" — тобто нових категорій.
До світу ведийської думки не слід також підходити з якимись готовими й означеними проблемами, бо тоді ми може
841
мо переочити саме найосновніші проблеми. Нехай проблеми постають самі із досліджуваного матеріялу текстів. Хай творяться нові питання, хай поволі реконструюються в нашому мозку ті питання, проблеми і категорії, які творилися в учня, що слухав віщуна, який втаємничував його в індійське знання таємне. Спробуймо насамперед зрозуміти цей інший світ, а оцінку і порівняльні проблеми залишім до того моменту, коли зрозуміємо цю іншу категоріяльпу систему. Тому я сформулював предмет моїх досліджувань так загально. Я досліджую ведийсь-ку думку. Я не питаюся про поняття Бога в Індіях, бо я ще не знаю добре, чим є Бог у Ригведі. Дозвольте мені не вірити дотеперішнім загальникам про первісний анімізм Риґведи. Але, чи ми взагалі добре знаємо, що це таке анімізм? Чи не надто скоро сконструювали ми схему, яка може не існувала такою, як ми собі її уявляємо. Саме Ригведа, хоч зовсім не є документом первісної і примітивної думки, дає однак змогу провірити наші уявлення про „первісну" і „примітивну" думку.
Чи не заскоро, однак, для того типу студій над ведийською думкою, коли — як я це підкреслив згідно із Ґельднерам і Пішелем — ми не розуміємо іще Риґведи під оглядом філологічним? Тому ці досліди мусять іти рівнобіжно. Поглиблюючи розуміння Риґвед ми будемо краще розуміти ведийську думку, а поглиблюючи розуміння ведийської думки, будемо краще розуміти Риґведи.
Як це зробити?
Читаймо Гимни Риґведи. Дозвольмо, щоб кожне слово говорило до нас своїм повним і всебічним змістом. Дозвольмо, щоб кожна думка говорила до нас своїм повним і всебічним змістом. Вивчаймо кожну окрему думку, спробуймо побачити й оцінити її в дальшому розвитку, її плідність, її творчість, її переміни, часом і завмирання, а часом постійне життя в даному циклі. Спробуймо вивчити вагу кожної думки в її власному циклі, а не в тому, чи вона видається нам цікавою, цінною чи співзвучною з нашим світом. Не вириваймо фрагментів з різних гимнів, що потрібні нам для нашої схеми. Спробуймо зрозуміти зміст і світ думок кожного окремого гимну, а потім щолиш порівнюймо ці думки з подібними думками інших гимнів. І так поволі буде вставати перед нами цей інший світ, який ми хочемо вивчити „об'єктивно". Об'єктивно — це значить для мене з погляду якоїсь ще не існуючої понадциклічної і понадкатегорі-яльної системи, якої — підкреслюю — ще немає, але вона може постати в надхненних інтуїціях, або з подібних праць, які ставлять своєю метою пізнання, порівнювання й оцінку різних ка-
842