тегоріяльних систем. І це власне є глибший предмет моєї праці.
Філологічна — обов'язуюча на сьогодні — метода досліду є для мене тільки першим і грубим знаряддям.
Загальні висновки про поодинокі проблеми ведийської думки, мусять бути попереджені доглибною аналізою гимнів.
Ми можемо не вірити ведийській теології, що світ постає з ведийського слова. Але, навіть позитивістично наставлені вчені дійшли до висновку про цілковиту єдність розвитку індійської літератури.
З чого вона розвинулася? — дозвольте запитатися. Адже Ригведа є початком і основою усякого індійського думання. І тому доглибне зрозуміння ведийської думки є передумовою пізнання і зрозуміння цілої пізнішої індійської літератури.
Стараймося, отже, проникнути можливо глибоко у світ кожного окремого гимну, а щойно це дасть нам основу, щоб піднестися до висоти систематичних оцінок цілих систем. Врешті ще одна методологічна заувага: глибину міряється глибиною. Мілкий матеріалізм XIX ст. не міг у Ригведі знайти ніякої глибини і взагалі нічого цікавого для себе в Індії.
Ведийська думка дасться доілибно зрозуміти й оцінити тільки тим, що принаймні прагнуть і прямують до не визначеного ще на сьогодні історичного об'єктивізму.
Цілком протилежне становище з прикметною для них рішучістю і різкістю займають згадувані вже Пішель і Ґельднер. 1 Вони посуваються так далеко, що відкидають взагалі мітологію порівняльну, а зокрема порівняння з Авестою, як допоміжним засобом для зрозуміння Риґведи.
Не пробуймо міряти її чужими для неї мірами, заки побачимо її власну справжню глибину чи висоту. Вірні цій методі, приступімо до конкретної аналізи поодиноких гимнів.
843