Хто це такий той „Він"?
„Саме Дух був оцим видимим світом, на початку Чолові-ковидний" — навчають нас книги про „Сто шляхів Брагмана". Дух Вселенної — відповідає Саяна. Дух Жертви — відповідає Саяна.
Тіло брагмічного ембріона („яйця" — brahmanda), що існує як сума усіх живих істот — Пояснює Саяна.
Бо знає Саяна пояснення різні, згідно з філософією, згідно з ритуалом, згідно з мітологією.
Три пояснення, але істота його та сама. „Він" — одне і те саме, хоч троякий, хоч тисячовидний.
Шукайте, учені, божка, поганого поганського ідола з груботесаного каменя! Шукайте цих божків поміж груботесаними ідолами „твердих і визначених" європейських понять!
Я бачу тут героїчно-сміливу думку, що хоче обняти космос у його єдності і різновидності рівночасно. Думати твердими, непорушними схемами понять тут непридатне так, як кам'яна сокира не придатна для вирізьблення індрийської ваджри. В поході тисячоліть змінилися наші уявлення про космос. Він дещо виріс у наших очах. А чоловік, мабуть, змалів відворотно пропорційно до росту космосу.
Чи вміємо ми обняти ввесь „фізичний" і „метафізичний" космос одним іменем таким сміливим як Чоловік, чи „Дух Чоловіковидний"? Чи може ми виросли з цієї наївної стадії.
Наше поняття „Абсолют", здається нам, говорить багато більше. Чи може воно більш бліде, безбарвне, несмачне? Чи може воно мертве? Не маємо ще позациклічних норм цінностей.
Читаймо далі:
846
„2. Чоловік — це цілий Всесвіт (sarvam idam), усе що було й має бути. (Варіянт А): А він — це володар безсмертнос-
ти, тобто богів і всього, що зростає від поживи. (Варіянт Б): А він це володар безсмертности, яка зростає від жертовної пожил ви."
Текст можна б перекладати так, щоб не додавати слів уставлених у клямри в першому варіянті. Тоді більш дослівно одержимо варіянт другий: „А він .— це володар безсмертности, яка зростає від жертовної поживи". Ця думка може спочатку декому здаватися нісенітницею. Невже безсмертність (отже і безсмертні) зростають через жертву? Европейським дослідникам трудно зрозуміти сенс такого речення. В таких випадках вони склонні припускати, що текст зіпсований, неясний, скорочений тощо. Постають поправки, які часто тільки заплутують змисл гимнів. Тим часом ведийський віщун знає силу свого слова і силу жертви.
Магічна формула і божественна брагмічна сила у ній заключена, стають сутністю божества і самим божеством. Магічна формула — „brahman" є сутністю Володаря Магічної Сили brahmanaspati-brahman — Брагмана.
Безсмертні зростають від жертовної поживи. Про це знає Саяна: „Тому, що Він через споживання поживи живими істотами виходить поза стадію своєї потенціальної причиновости у стадію емпіричного світу".
Може думки про космічну потугу жертви стануть основою філософії Міманси.
Може Всесвіт підлягає якимсь дивним, незбагненним законам жертви.
Може не доведеться її сьогодні шукати у філософії Міманси, бо може стрінемо її виразніше висказану у дальших рядках того самого гимну.
Але, перекладаймо його перш за все на сьогоднішню мову, бо в тому дехто вбачає сутність наукової праці, — у зведенні до знаних і т.зв. загалыюзобов'язуючих у науці вузьких сьогоднішніх понять.
Перекладаймо:
„Бо Чоловік — це цілий Всесвіт". Ти питаєшся на вершинах людської думки, що це є Всесвіт?
Ти ставиш нерозумне питання дитини, чому світить маленька зірка, що її хотів би ти полеліяти у своїх руках.
Коли тобі здається, що ти вже виріс, що думка твоя змужніла і бистрим орлом злетіла над темні масиви людського
347
засліплення, ти не знаєш, що і тоді навіть ти оглядаєш Всесвіт здивованими очима маленької дитини і питаєш наївно: що це є Всесвіт, хто сотворив його таким світлим?
„ А думка край світу на хмарі гул я, Орлом сизокрилим літає, ширяє, Аж небо блакитне широкими б'є; Спочине на сонці, його запитає, Де воно ночує? Як воно встає? Послухає моря, що воно говорить; Спита чорну хмару: чого ти німа? "
(Шевченко, „Перебендя") Чому німа і безрушна гора людського пригнічення, темноти і Безвладу лінивої думки людськости?
І коли твоя думка вмита в ранніх росах найчистішої людської мислі уже взнає, що ясність сонця — це незбагненна і чудесна сила твоїх очей...
Коли зрозумієш, що життєтворчу силу божественних поцілунків Сонця, які цей бог висилає тобі в кожній секунді твого існування...
Коли зрозумієш, що невичерпну снагу соняшної любови перекладають твої очі на мову світла...
Ти зрозумієш тоді, що Всесвіт — як з'явище — це витвір твоїх змислів. Це, власне, ти його твориш таким, як його „сприймаєш" у кожній секунді твого „світосприймання", тобто світо-творення.