Його жертва — це свідомий акт зосередженої і розпаленої волі, свідомий акт надхненної думки і дії, — ця його жертва творить новий стан у дійсності. Він свідомий факту, що силою своєї жертви він викликує реальні зміни в процесі існування. Лицар, посвячений його словом на володаря племени, стає іншим після його жертви, ніж був він перед жертвою. Його надхненний Гимн перед боєм розпалює лицарські прагнення перемоги до найвищого горіння лицарської душі і справді перемогу здійснює. Ведийський віщун знає, що він самого бога пробуджує і розпалює його міць до дії. „Іуагті tvam" говорить він до Індри (Ргв. ІІІ.ЗЗ) — „пробуджую тебе!".
„Коли розпалиться наново твоя міць" — питає він Індру (Ргв. Х.80) — і знає, що цим питанням він цю божественну мі
861
сію в самому богові розпалює. Жертва стає свідомим актом сотворения, свідомою дією творчости.
З цієї мудрости розвине він найбільшу і найглибшу мудрість Брагмана, через тексти Брагманів до незрозумілої ще для світу філософії Міманси.
Брагман — таємна сила слова і жертви, сутність сили „хай станеться!", сутність його жертви і сутність божественної сили „станься!", тобто сутність божественного процесу творчости, це одне і те саме.
Містерія сотворения є та сама біля розпаленого вогню його жертви, та сама в розпаленім вогні його волі, мислі і чину, та сама, що в макрокосмічному „станься!". Він відкриває єдиний ритм космічної творчости. І на цій основі побудує систему своєї жертви. В основу кожної його жертви ляже думка про паралелізм і магічну тожсамість макро- і мікрокосмосу.
Наш віщун уже зрозумів цю правду. Пуруша — це макрокосмос і мікрокосмос рівночасно — це універсальність і індивідуальність, це „уосіблення" (якщо можна вжити цього неясного слова) вселенної даної нам у світі з'явищ і не даної нам як Прасутність.
Пуруша — це найтонша, найніжніша і найбільше досконала матерія всебуття (Ргв. Х.57.8.). Пуруша нашого віщуна-це те саме, що Брагман у пізнішій релігії й філософії, основна думка всього індійського думання й відчування. Пуруша — це Брагман, підмет і предмет жертви.
. Змінюються Гимни, боги, змінюється предмет і ціль жертви, і різно називають поети те, що є одне. Що ж є спільним і найбільш постійним елементом у ведийському культі? Це власне і є ритуальна основа жертви, що творить єдність усіх Вед, брагмічних текстів і Упанішад. Смію твердити, що саме ідея і ритуал жертви творять основу і первісну єдність ведийської релігії.
Найвища містерія в'яжеться, отже, із словом „Брагман".
Воно означає, власне, таїнство жертви, молитву, заклинання, магічну формулу, тайну силу жертовного „станься!".
Чи дивно, що саме ідея цієї таємної магічної сили стане центральною ідеєю ведийського брагманізму?
Бо ж Брагман — це значить жертва.
Бо ж Брагман — це таємна, незбагненна основна сила і сутність.
Абсолютна Присутність. Магічна сила божеського „хай станеться!". Зусилля волі й інтелекту свідомо спрямоване на
862
постання і заіснування нового з'явища чи стану. Це покликання до життя нового з'явища чи стану Саме на основі найглибшої сутности постання взагалі — на основі сили божеського „хай станеться!". Найвища чинність людини і бога — свідоме творення нової дійсносте. Силою розпаленої волі, силою світла інтелекту, силою надхненного слова, що обі ці сили поєднує.
Це є сутність жертви. Це є сутність Брагмана. Це є Абсолютна Прасутність. Брагман — незбагненна сутність сутностей, найповніше проявляється в жертві: „Brahma eva yajna asti".
Що ця таємна, світотворча сутність заключена в самій істоті слова, — це усвідомить собі найвиразніше на світі філософія Міманси.
Вже в системі індійської граматики стрічаємося з дивним поняттям „sphota". Европейська філософія ще зовсім не дозріла до зрозуміння цього поняття. Може через розвиток сучасної феноменології, а зокрема через поглиблену аналізу поняття інтен-ціонального моменту слова це станеться можливим.
Але вернімся до нашого Гимну.
Пуруша це Брагман — підмет і предмет жертви. Бо ж Брагман, значить Жрець. Найвищий Жрець, Прасутности, що тільки самого себе скласти може в незбагненній містерії творчости світу.
„Справді жертвою є Чоловік!"
І саме у жертві — у свідомім акті волі, прагнення, слова і зовнішньої дії спрямованій на сотворения нового стану — тут знайде він методу й елементи потрібні до пізнання сутности світу і бога. В той спосіб постане найміцніше розвинена система індійської онтології, а саме ритуонтології, магічної філософії Брагманів і Міманси.