Отже, можемо тут вказати на один із чергових етапів розвитку цієї ідеї, що виявиться потім такою плідною в дальшім розвитку індійської мислі. Але покищо слідкуймо за містерією всежертви.
866
867
9. „Із цієї повністю доконаної жертви постали гимни і ПОДІЇ; з неї постали розміри гимнів; з неї постали жертовні ормули."
Гимни, жертовні формули, мелодії, — словом це окремий їїіч її понять, ідей і уявлень у ведийській літературі й пізнішій і и міській філософії. Магія слова побіч магії жертви належить
0 центральних проблем Брагманів і Упанішад, а головно філо-офії Міманси.
В нашому гимні віщун затримується над ритмом слова і іелодії, як над праелементами, що постали з космічної прайс ртви Пуруші.
Загальна відомо, що в пізніших концепціях Веди стануть кріпим і основним продуктом сотворения. Світ постає з Вед,
1 Веди є частиною сутности Бога.
В нашому Гимні така гієрархія цінностей ще не устійне-на. Автор проголошує правду, що ввесь космос постав із пра-жертви і вичисляє всі елементи, які він уважає основними для існування світу з'явищ (вагуат ісіат).
10. „Із нього постали коні і всі звірята дворядозубні (що мають два ряди передніх зубів). Корови зродилися від нього, також зроджені від нього кози й вівці."
Все це, що цінне для чоловіка, все те, що робить чоловіка чоловіком — це все зроджене із жертви.
Змінилися норми цінностей в нашому столітті. Коні, корови, кози і вівці видаються нам уже чимось відсталим і може не вартим згадки в космогонічнії! концепції. Ми здвигнемо раменами вважаючи, що таке місце знецінює поезію. Але ж не забудьмо, що з тими звірятами був нерозривно зв'язаний добробут і розвій ведийської людини. Це її світ, гордість і любов. Це висока благодать наймогутніших богів, що дбали про сім ведийських народів. Це те, що потверджує найвище місце людини в і гієрархії живучих сотворінь. Це те, що чоловіка чинить чоловіком.
Все те постало із жертви найвищої.
Які ж найвищі цінності назвав би цей віщун сьогодні? Що чоловіка чинить чоловіком? Отже, слідкуймо далі за над-хненням нашого віщуна. Він має об'явити нам річ найдивнішу і динних — анатомію жертви.
„На скільки частей вони розчленували Чоловіка, коли розбирали його на жертовні частини? Що називають його вустами, що раменами, що голенями, а що ногами?"
868
І нагло зрозумівчвіщун у своїм божественнім об'явленні, що космос є величезним організмом, якого поодинокі частини є частинами Чоловіка проявленого як космос (однієї четвертини). Европейське поняття макрокосмос тут не підходить. Макрокосмос тут зрозумілий, як космоорганізм і як космо-індивід. Також невірним було б розуміння Пуруші з нашого гимну, як ргіпсіріит іпс1іуіииаг.іопіз. він є засадою більш універсальною і рівночасно він є живим утіленням. І ось віщун спробує зрозуміти цю анатомію здійснену чи здійснювану на організмі людства..
12. „Брагман був його вустами: з його рамен постали кшатрії (лицарі); його уда це вайсь'я; з його ніг постав сюдра."
Стрічаємо тут вперше в індійській літературі виразну й безпосередню згадку про чотири касти. Інституція індійських каст — це один із найбільш специфічних творів індо-арійської думки й історії. Нарід і суспільство (оба європейські поняття тут не підходять) подумані, як гармонійна і доповнююча' себе єдність різних, частинно незалежних від себе чотирьох каст. Єдність, лад і координацію поміж цими кастами визначує дгарма — тобто віра і релігійне право.
Дослідження, розгляд і оцінка цієї інституції виходить поза межі аналізи цього гимну. Тут хочу підкреслити, що тільки найглибші дослідники цього з'явища усвідомлюють собі його зв'язок із ритуалом. Саме визначеність і переможне значення, яке мав у житті Індії ритуал, у великій мірі створило, скріплювало і зберігало установу каст. І саме цей Гимн є найстаршим документом органічного зв'язку, що існує поміж ритуалом і інституцією каст.
Це у Ведах устійнюється гієрархія цінностей, що формувала і заважила на долі Індії. Авторитет інституції каст, як релігійно-ритуальної інституції, має своє джерело у Ведах. І так само як непохитним остався авторитет святих Вед упродовж цілих тисячоліть, так само непохитною виявилась інституція індійських каст. їх вартість, як інституції встановленої дгармою, устійнюється саме в цьому гимні.
Світ родиться з надхненного слова віщуна! І тут ми є свідками цієї містерії. Касти — згідно з цією концепцією — діляться і творять єдність залежно від їхніх функцій. Приналежність до касти означує спеціялізовану диспозицію і функцію рівночасно. Відповідно до природніх функцій і потреб, група народів, що творить цикло-історичну розвоєву єдність, подумана тут як організм, який має чотири основні касти, тобто групи лю