869
дей, що виконують певну функцію головно на основі закону спеціялізації, дідичности і традиції.
Мушу з натиском підкреслити, що в інституції каст маємо до діла з групою народів приналежних до спільного історичного розвоєвого циклу. Европейське поняття нації, народу чи суспільности тут зовсім не підходить. Тому Европа не годна цього поняття зрозуміти.
Інституція каст забезпечує лад і гієрархію не в межах одного народу, як це діється в суспільному ладі Европи, але вона — ця інституція каст — установлює лад поміж різними народами. Всі вони разом, в їхній окремішності і спільноті, творять єдиний організм Пуруші-Чоловіка. Зайва річ додати, що до зрозуміння цього поняття Европа ще не дозріла.
І так:
Каста Брагманів, тобто жреців, репрезентує інтелектуальні, ідеалістичні і творчі елементи історично-розвоєвої спільноти. Вони повинні плекати дідично певні для них тільки притаманні властивості і рівночасно бути носіями Духової традиції й розвитку спільноти народів, об'єднаної приналежністю до ін-до-арійського культурно-розвоєвого циклу. Дгарма встановлює докладно, які саме прикмети вони повинні плекати й розвивати.
Каста кшатріїв (лицарів) репрезентує адміністративні, оборонні й організаційні елементи згаданої спільноти.
Каста сюдрів складається з елементів, що їх завданням є віддавати особисті послуги для згаданої спільноти. Як я вже згадав, аналіза цих проблем виходить поза межі цієї праці. Те саме відноситься очевидно до проблеми постання каст. Аналіза інших ведийських гимнів дозволяє досліджувати ще старші етапи розвитку цього поняття.
Я зовсім не хочу сказати, що це поняття постає в цьому гимні. Я тверджу тільки, що в цьому гимні воно отримує свою найвищу ритуальну і теологічну санкцію. Тут воно стається вартістю зв'язаною-із тео- і космогонією. І через цей момент встановлення цінностей, воно стається нормою цінностей, а далі закріплюється і здійснюється в історії.
Зовсім природно, що саме цю ідею й образ нашого Гимну так часго будемо стрічати в індійській літературі.
Ця безсмертна концепція ляже в основу історично-політичного думання індійців.
Але слідкуймо далі за містерією всежертви.
13. „Місяць зродився з його розуму; з очей постало сонце; з уст Індра і Аґні; з його віддиху вродився Ваю (Вітер)."
Місяць це Сома для ведийського віщуна, Сома — космічне надхнення.
Його світло буде для пізніших філософів образом пізнання і розуму. Елемент розуму існує об'єктивно не тільки у вузенькій голові людського індивіда. Існує ще Розум Космічний. В лагідному, ласкавому й падхненному сяйві місяця вбачає пророк проявлення Космічного Розуму. Так існує розум позалюдсь-кий. Це власце розум... Чоловіка. Розум людини є маленькою частиною його розуму, одною клітиною мозку Чоловіка. Від нього походить розум і в ньому є увесь розум. З його очей постало сонце. Частина цього світла є і в твоєму оці. Ми тому бачимо сонце — навчає пізніша індійська філософія, що частинка світла є в нашому оці.
Ти можеш побачити сонце тільки тоді, коли в тобі існує істота світла. А Він є власне універсальністю світла, його ира-джерелом і його сутністю.
Маленькою частиною його світла є сонце на небі. Воно є світлом зродженим з його божественних очей. Це його око творить сонце. Твоє око і його око. Око Чоловіка.
Індра і Аґні родяться з його уст. Ласкавість надхнення і блиски громів, мужність лицарів і тепло родинної любови, героїчне зусилля і благодать жертовного вогнища, все найблаго-родніше й найкраще у твоїй душі, душа душі твоєї це Індра, це Аґні!
Віддих, що є сутністю життя в усіх істотах, — вітальна сила, що. кружляє в твоєму тілі, це вітер оживлюючий і запліднюючий! Ваю, це його віддих, віддих Чоловіка. А Він є всеобій-маючою єдністю світів, богів, народів і сотворінь.
Через кілька тисяч років від часу об'явлення цього Гимну, коли європейські філософи навчаться роздумувати про пра-сутність і коли навчаться шукати розв'язки у своєму серці, як це робили індійські віщуни тисячі літ тому, тоді... Берклі назве сутність світу ідеєю.
Тоді Шопенгауер назве сутність світу волею й уявленням.
Тоді Мах відкриє цю сутність в елементах наших вражень, а сучасники назвуть сутність світу страхом і розпаччю „граничної ситуації".
Yci вони, шукаючи на дні свого серця знаходять... свою власну характеристику і називають сутністю те, що їм здається
870
871
сутністю їхньої власної душі й істоти. Коли ж це людина, в якій воля чину переважає над інтелектом, вона скаже разом із Ґете: Am Anfang war die Tat (Faust I.).