ВИСНОВОК
Лист до Друзів.
Дорогі Друзі!
У Ваших листах стрічаю декілька питань, які вимагають більше основного розгляду, ніж це можливо зробити в листах. Насправді на ці питання вже є відповідь у моїх працях і творах. Але ж тут потрібна коротша форма відповіді, чи можливо навіть ясніша.
ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ ПОНАДНАЦІОНАЛЬ-НОЇ ВІРИ.
Кожна велика віра виростає далеко поза межі тієї нації чи навіть племени, яке дало її початок. Кожна велика віра має тенденцію стати універсальною. Численні бої, завоювання, поширення панування народу над народом, світове поширення поодиноких вір має в своїй основі оцей простий факт, щоб саме їх віра ставала якоюсь мірою ширшою, і щоб саме в процесі ширення цієї віри, відбувався процес росту даної нації.
Найпростішими прикладами в цьому разі є поширення християнізму і ісляму. Обі віри стали всесвітніми і обі заполонили частину світу. При чому, християнізм і іслям мають ще виразне прагнення стати універсальною вірою цілого людства. В моїй праці про Свантевита, я яскраво показую один розділ із ширення християнізму серед північно-західніх слов'ян. Загальні позиції про це написані в „Проблема Української Віри".
Це прагнення універсалізму разом із тим має певну історичну концепцію. Саме концепцію національного чи групово-національного НІГІЛІЗМУ, себто заперечення існування націй, як окремих творчих підметів історії. Отже, всі нації — якщо це було б можливим — мали б стати одним стадом овець під одним пастирем в Римі. Народи порівняні тут до овець. Для деяких із тих овець було потіхою чи надією бути в одній стайні. Навіть ця одна стайня була для них розрадою чи надією. Це діялося зокрема серед загарбницьких народів, де християнізм ширився силою меча, заганяючи інші народи, як овець, у спільну стайню.
877
Отже і українська нація мала б розплистися в цій чужій стайні. Ця чужа стайня — це сьогоднішні колгоспи, де українці постійно виховувані наглядачами — на цей раз не християнськими, — але з НІГІЛІСТИЧНОЮ програмою марксизму, мали б перестати існувати як нація і злитися насамперед із міцною державною нацією, яка прагне поглощувати інші нації саме за допомогою їх „універсальної програми".
Універсальна вона тільки для інших, а не для пануючого народу. Універсальна для поневолених. Вигідне знаряддя для нищення української і інших національностей. Українці відчувають це своїм інстинктом і бороняться слушно, і зовсім слушно, перед таким НІГІЛІСТИЧНИМ УНІВЕРСАЛІЗМОМ.
Саме тому, що я бачив таку загрозу в історії — саме тому, що я бачив ролю християнізму в українській історії чи то за доби Візантії, чи то за доби могутносте Риму, чи то за доби могутносте Третього Риму — себто Москви. Підкреслюю сто разів — саме тому — я вирішив відновити і пробудити до нового життя нашу старинну дохристиянську віру. Ця віра постала і вже — надиво — за мого життя вона є доконаним фактом. В основі мого рішення було таке розуміння історії людства.
В історії людства діють як підмет окремі нації чи теж групи націй споріднених, які творять названий мною циклофер, себто групу народів, які мають спільну для даної доби культуру, віру чи розуміння історії. Вони мають свій початок і свій кінець.
Такими циклоферами є, наприклад, грецько-римський світ чи його доба чи то культура, або єгипетський світ з домінуючою культурою в його добі розквіту. Або сумеро-аккадо-асиро-вавилонський світ, або заратуштріянський світ, або нарешті ісламський.
Жоден із тих циклів чи діб не падає готовий із неба, але витворюється з історії. Окрему провідну ролю в цих процесах відіграють пророки, віщуни, чи духовні провідники які розпочинають дану епоху. Це може бути також ціла школа, яка назріває століттями, але і тут є одиниці, які дають перші поштовхи. Перші пророки.
Що станеться, коли відновиться українська національна
віра?
Що станеться? Це видно вже сьогодні. Всі інші найближчі до нас народи підуть за нашим прикладом. Вони скинуть ду
878
хове ярмо Риму, чи Москви у виді комунізму. Вони підуть за нами. Як? А отак, як за Шевченком пішов Янка Купала. Отак, як за відродженням української державносте іде відродження інших слов'янських прямувань до державности. Ми навіть тут не все були першими, хоч самі ми нашими подвигами вчинили і показали дійсність оцього шляху.