Выбрать главу

ВИСНОВОК
Лист до Друзів.

Дорогі Друзі!
У Ваших листах стрічаю декілька питань, які вимагають більше основного розгляду, ніж це можливо зробити в листах. Насправді на ці питання вже є відповідь у моїх працях і творах. Але ж тут потрібна коротша форма відповіді, чи можливо на­віть ясніша.
ПИТАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЧИ ПОНАДНАЦІОНАЛЬ-НОЇ ВІРИ.
Кожна велика віра виростає далеко поза межі тієї нації чи навіть племени, яке дало її початок. Кожна велика віра має тенденцію стати універсальною. Численні бої, завоювання, по­ширення панування народу над народом, світове поширення поодиноких вір має в своїй основі оцей простий факт, щоб са­ме їх віра ставала якоюсь мірою ширшою, і щоб саме в процесі ширення цієї віри, відбувався процес росту даної нації.
Найпростішими прикладами в цьому разі є поширення християнізму і ісляму. Обі віри стали всесвітніми і обі заполо­нили частину світу. При чому, християнізм і іслям мають ще виразне прагнення стати універсальною вірою цілого людства. В моїй праці про Свантевита, я яскраво показую один розділ із ширення християнізму серед північно-західніх слов'ян. Загальні позиції про це написані в „Проблема Української Віри".
Це прагнення універсалізму разом із тим має певну істо­ричну концепцію. Саме концепцію національного чи групово-національного НІГІЛІЗМУ, себто заперечення існування націй, як окремих творчих підметів історії. Отже, всі нації — якщо це було б можливим — мали б стати одним стадом овець під од­ним пастирем в Римі. Народи порівняні тут до овець. Для де­яких із тих овець було потіхою чи надією бути в одній стайні. Навіть ця одна стайня була для них розрадою чи надією. Це ді­ялося зокрема серед загарбницьких народів, де християнізм ширився силою меча, заганяючи інші народи, як овець, у спіль­ну стайню.
877
Отже і українська нація мала б розплистися в цій чужій стайні. Ця чужа стайня — це сьогоднішні колгоспи, де укра­їнці постійно виховувані наглядачами — на цей раз не христи­янськими, — але з НІГІЛІСТИЧНОЮ програмою марксизму, мали б перестати існувати як нація і злитися насамперед із міц­ною державною нацією, яка прагне поглощувати інші нації са­ме за допомогою їх „універсальної програми".
Універсальна вона тільки для інших, а не для пануючого народу. Універсальна для поневолених. Вигідне знаряддя для нищення української і інших національностей. Українці відчу­вають це своїм інстинктом і бороняться слушно, і зовсім слуш­но, перед таким НІГІЛІСТИЧНИМ УНІВЕРСАЛІЗМОМ.
Саме тому, що я бачив таку загрозу в історії — саме то­му, що я бачив ролю християнізму в українській історії чи то за доби Візантії, чи то за доби могутносте Риму, чи то за доби могутносте Третього Риму — себто Москви. Підкреслюю сто разів — саме тому — я вирішив відновити і пробудити до ново­го життя нашу старинну дохристиянську віру. Ця віра постала і вже — надиво — за мого життя вона є доконаним фактом. В основі мого рішення було таке розуміння історії людства.
В історії людства діють як підмет окремі нації чи теж групи націй споріднених, які творять названий мною циклофер, себто групу народів, які мають спільну для даної доби культу­ру, віру чи розуміння історії. Вони мають свій початок і свій кінець.
Такими циклоферами є, наприклад, грецько-римський світ чи його доба чи то культура, або єгипетський світ з доміну­ючою культурою в його добі розквіту. Або сумеро-аккадо-асиро-вавилонський світ, або заратуштріянський світ, або нарешті іс­ламський.
Жоден із тих циклів чи діб не падає готовий із неба, але витворюється з історії. Окрему провідну ролю в цих процесах відіграють пророки, віщуни, чи духовні провідники які роз­починають дану епоху. Це може бути також ціла школа, яка на­зріває століттями, але і тут є одиниці, які дають перші поштов­хи. Перші пророки.
Що станеться, коли відновиться українська національна
віра?
Що станеться? Це видно вже сьогодні. Всі інші найближ­чі до нас народи підуть за нашим прикладом. Вони скинуть ду­
878
хове ярмо Риму, чи Москви у виді комунізму. Вони підуть за нами. Як? А отак, як за Шевченком пішов Янка Купала. Отак, як за відродженням української державносте іде відродження інших слов'янських прямувань до державности. Ми навіть тут не все були першими, хоч самі ми нашими подвигами вчинили і показали дійсність оцього шляху.