Чом мусять грабувати й бити
Нас різні зайди без кінця? —
Світ може тих лиш розуміти,
V кого замкнені серця!
Не відкривайте душі навстіж,
Бо ввірвуться туди вовки —
На брамах душ потрібні завжди
Найкращі на землі замки!
13.4.74
Рушниць не треба, ні гармат,
Щоби безсилих подолать.
Як вирвать корінь — віру їх, —
Народ усохне, мов горіх.
Зневіру сіють сівачі
У душах наших. Мов сичі,
Сичать, що нам приходить смерть,
Яка нас спопелить ущерть.
Бо ми ж — ніхто, бо нас — нема:
Культура знищена дотла,
Т віри вирване крило —
Пора спускатися на дно!
Залиш минуле — мотлох, хлам!
Мандруй ти до всесвітніх брам!
Там кращі соняшні світи,
Там дух новий віднайдеш ти!
Той дух новий доби, вогню.
Мов сальва радісному дню!
Там націй вже нема й різниць:
Народи всі — єдина міць!
Нас визволяють із ярма
Кайданів духу... Та дарма!
Як вірити у казку-рай,
Коли наш підбивають край?
Віддайте землю, ріки — все! —
За це вам щастя принесем.
Те щастя не на небі, ні,
Воно отут, на цій землі!
Чекати скільки ж нам століть.
Щоб ту обіцянку зустріть
Жадану волю не в ,раю",
А в рідному, своїм краю?
4.—.76
Предки — це корінь, предки — не сила.
Предки дають У майбутнє нам крила.
Предки навчають вірі, звичаю —
Вірно служити рідному краю.
Предки — це сонце, предки — криниця —
Мудрого досвіду повна скарбниця.
Предки — дороги, шляхів панорами, —
Нам відчиняють в майбутнє всі брами.
Предки — ясне джерело мого роду.
Предки — батьки України-народу,
І тільки по їхніх йдучи заповітах.
Можна своє самобутнє творити.
16.4.75
Чужий пророк своїй країні служить,
Для неї він підданців підбива,
Щоби народ безсилий і байдужий
Без спротиву всі скарби віддавав.
Скрізь хвалить він чужі краї і плеса, —
Там непомильна думка і душа.
Він захищає власні інтереси, —
Народ і край свій рідний захища!
Чужий пророк змете усі надбання,
Що склав народ впродовж тисячоліть,
Підірве корінь — фундамент єднання —
Джерельна зникне життєдайна нить!
В своїй землі пророк народу служить,
Боліє ним і знає скарги всі.
Чужий пророк до всього скрізь байдужий
Народ не свій веде на манівці.
Лиш свій пророк все зрозуміти вміє —
Для нього — святощі традиції й народ,
Для нього — всі святі думки і мрії,
Які бороли мури перешкод!
Не вір: „В своїй землі нема пророка".
Це вигадка, це душ вогненний бич.
Народи, де були свої пророки,
Є переможцями усіх тисячоріч!
15.4.74
От, коли людина сита,
їй вже не потрібно світу.
Цілий світ хоч забирай,
Бо у неї в шлунку — рай!
І вона тоді ледача —
Цілий світ уже не бачить,
їй одне лише кортить:
В холодочку відпочить!
Що їй подвиги, ідеї,
Як найкраще біля неї
, І такого вже добра
В світі цілому нема?!
Як людину голод тисне,
Голод лютий, ненависний,
Розум дістає і сприт, —
Ввесь здобути хоче світ!
Зовсім іншу має вдачу,
Враз по-іншому все бачить:
Перепон нема, границь, —
Є мета і віра й міць!
Звичаї наші — скарб прекрасний,
В них мудрість всіх тисячоліть, —
Ніколи наш народ не згасне,
Як буде звичаї цінить!
Пікассо змалював людину,
Що вся пішла в живіт-гарбуз.
Ану, задумайсь на хвилину,
Чи це не геніяльність муз?
Скільки рослин іде у гичку
Або іде у пустоцвіт?
Як сила волі невеличка,
Тоді людина йде в живіт.
Керує шлунок, а не розум
Її малесеньким життям
Для неї їжа, мов наркоза,
Яке їй діло до ідеї,
Яке їй діло до мети?
Метою шлунок служить в неї,
Все ж інше — мертве у житті.
Пікассо віддзеркалив вміло,
Щоб тут творити кращий світ,
Душа повинна мати крила,
Щоб не горою був живіт.
21.11.74
FOREWORD
The Society of the Vkrainian Native Faith in Hamilton, Ontario, Canada, who publish the quarterly Ukrainske Vidrodzhennia, in which tliey often include the works of the late Professor Wolodymyr Shayan, have decided to compile several of his more significant works in one volume entitled The Faith of Our Ancestors, lo preserve Ihem for tlieir historical and culturcd content. Such a title is jmtified because some works contain an entire layout of the ancestral faith, while others соп-tain only specific elements; but together tliey create a sense of conti-nuity.
I was glad to undertake the task of wriling the foreword as it provided те with the opportunity to give an account of where the archives of Wolodymyr Shayan тау be found. Professor Sliayan was a many-faceted individual. Не was a Sanskritologist, a philosopher, а poet and the author of many educational and publicistic investigations-Не was born in Lviv, Ukraine on August 2 ,1908 and died in London, England on July 15,1974, as a result of an extended heart illness, which was first diagnosed in 1947. His father tvas a sargeant in the Austrian ,rmy and during the Polish occupation of Halychyna, a region of Ukraine lying west of the Dnipro river, worked as a clerk on the road. His moiher descended from a family who had Uved in the village Dobrostany for tnany generations.
Wolodymyr Shayan graduated with honours from an academic program at the Lviv Gymnasium in 1927, after which he continued his studies at the University of Lviv in Philosophy, Samkrit, European Languages and Literature. His instructor in Sanskritology tvas Professor Stefan Stasiak. Professor Shdyan considers his spiritual enlightment to have occured during 1934, while he was staying with some Hutsul youths on the Carpathian mountain Grekliit. It was during this time that he felt within the depth of the folklore surrounding him and made a commitment to himself to revive the ancestral Ukrainian jaiih by establishing an "Order of the Knights'. In later years, he further developed this idea in the form of а Pan-Aryan Renaissance.